- Але ти не розумієш суті, Брайан. Це не мій альбом – коли люди приходять на концерт, я хочу, щоб вони прийшли подивитися на "Подорож", а не на шоу Ріка Вейкмана та його друзів-знаменитостей-музикантів.
У мене була набагато краща ідея.
Візьмемо місцеву пивну Valiant Trooper.
У неділю ввечері я ходив до Valiant Trooper, щоб пограти з великою групою музикантів, поділитися побрехенькою-другою та випити пінту чи десять. Так, у той час було гаряче, і я вже мав успіх із Шістьма дружинами Генріха VIII, тому я звик грати з дуже висококласними та талановитими людьми. Але водночас мені дуже сподобалося грати в такій невимушеній атмосфері з гуртом з пабу Valiant Trooper. Добре, це були не зовсім Клептон і Ентвісл.
У нас співав Ешлі Холт. Я знав його ще з тих днів, коли грав у Top Rank Ballroom у Вотфорді.
У нас був Роджер Ньюелл на басу...
І Барні Джеймс на барабанах ...
Я додав свого приятеля - сесійного гітариста на ім’я Майк Іган, і склад гурту був завершений.
Але я вам скажу, що ті хлопці вміли грати. Паб був не таким вже й великим, і колись там набивалися люди, які регулярно випиралися на автостоянку. Тож однієї неділі, після того, як ми зіграли й трохи випили, я поцікавився, чи гурт доступний.
- Така справа, хлопці. Маєте якісь концерти до і після Різдва?
- О, так, Рік, у нас є кілька хороших замовлень. Чотирнадцятого грудня буде Nag’s Head, а потім ми маємо два концерти за два тижні в White Hart.
- Чудово, чудово. А щось замовлено на середину січня?
- Ні, я так не думаю, Harrow's в останній тиждень січня, тож у нас є часовий проміжок. А що в тебе є?
- Пара виступів з тим, що я написав під назвою "Подорож до центру Землі", — сказав я, сідаючи в машину.
- І де це буде, Рік?
- Та так, Королівський фестивальний зал.
У пресі та громадськості вже був великий інтерес до Подорожі, тож Брайан "Угода-на-День" дуже хотів почути мій оновлений колектив.
- Чи отримав ти якусь радість від Клептона та Ентвісла, Рік?
- О, я впорядкував групу, Брайан.
- Чудово. Хто в ній?
- Ну, не Ерік Клептон чи Джон Ентвістл. У мене є Роджер Ньюелл, Ешлі Холт...
- Ніколи не чув про них, Рік.
- Ну, Ешлі раніше співав у Top Rank Ballroom, і я щонеділі граю з усіма цими хлопцями у Valiant Trooper.
- До біса чудово. У нас є прем’єрне виконання цього піонерського шоу, яке ми записуємо наживо в Королівському фестивальному залі з Лондонським симфонічним оркестром і Англійським камерним хором, а також у нас будуть повні ряди світової музичної преси, незліченні знаменитості, високопоставлені особи, політики і майже всі особистості у британській музичній індустрії на цьому шоу, і ти зібрав чортовий гурт у пабі.
- Приблизно так, Брайан, саме так.
Він обізвав мене негарним словом.
У моїх вухах звучала прощальна літанія Брайяна "Все закінчиться кров’ю, не зважай на сльози, Рік", і я почав репетиції. Вони пройшли чудово, і вони мені дуже сподобалися. Ми залучили чудового Девіда Хеммінга в якості оповідача, і, коли музику відрепетирували та відсортували, ми були готові.
Єдина справжня помилка була з безкоштовними квитками. Королівський фестивальний зал чомусь не забронював їх для мене – і ні для кого без винятку. У мене було багато членів сім’ї, друзів і ділових партнерів, яких я хотів запросити, тому я був дуже розлючений. Я робив усе можливе, щоб отримати безкоштовні квитки, але безрезультатно. Гурт і Девід Геммінгс також очікували на свою долю контрамарок. Навіть "Угода-на-День" не міг нічого отримати, і це дійсно про щось говорило. Тож у мене не було іншого виходу, окрім як купити квитки у перекупника.
На власне шоу.
Я зателефонував покійному Стену Флешмену, легендарному перекупнику квитків і в той же час власнику футбольного клубу "Барнет", одному з найвидатніших персонажів усіх часів. Пам’ятаю, як чудовий воротар Рей Клеменс розповідав мені про роботу зі Стеном у його футбольному клубі та сказав: "Завжди було трохи дивно, коли всі отримували гроші з поліетиленового пакета.
Я подзвонив на номер Стена.
- Привіт, Рік, що я можу для тебе зробити? Але ж для квитків на фінал Кубка трохи зарано, чи не так?
- Стен, у тебе є квитки на моє шоу "Подорож"? Я ніде не можу дістати.
- Сорок, Рік. А скільки ти хочеш?
- Сорок, Стен.
- Божечки, Ріку, це тобі влетить у копієчку.
Я купив сорок квитків втричі дорожче за номінальну ціну.
На власне шоу.
- Я роблю тобі послугу, Рік, від серця відриваю... але скажу тобі, що я зроблю... Я подарую тобі квиток на фінал Кубка цього року.