Кожному, хто брав участь у "Королі Артурі на льоду", є що розповісти.
Кілька років тому я розмовляв із суперзіркою катання на ковзанах Робіном Казенсом про шоу, і він сказав мені, що технологія просунулася настільки, що тепер ми можемо набагато більше: лід не обов’язково повинен бути плоским, площадка-ковзанка може замерзати значно швидше, і ви навіть можете робити тур з цим шоу. Америка була б ідеальною для цього, тому що хокейні стадіони у них є абсолютно всюди; в Східній Європі так само, хоч і лише після падіння Стіни. Але тоді, коли я це робив, логістика означала, що це не просто шоу, яке не може встояти на своїх ногах (або ковзанах), навіть продаючи 15 000 квитків щовечора. Тож, на жаль, ми робили лише ці три вечора. Я виконував "Короля Артура" по всьому світу, але лише тричі на льоду.
Звичайно, як і передбачали люди, які відповідали за гроші, за ці три вечора я втратив цілий статок. Але протягом вісімнадцяти місяців альбом King Arthur розійшовся тиражем більше ніж у 10 мільйонів копій.
І на це не було витрачено ні копійки.
Коли музикант гастролює, йому потрібна страховка. Це стосується не лише страхування його здоров’я, але й того, що може статися, якщо 10 000 людей потраплять на шоу, заплативши за квитки, а шоу буде скасовано з тієї чи іншої причини. Страховики знають, що рок-світ не є найбезпечнішим місцем для виплати премій, але є кілька ризикованих людей, які займаються таким бізнесом.
Коли справа дійшла до того, щоб взяти Артура до Америки (без льодової феєрії), я міг зрозуміти, чому страховики не торували шлях до моїх дверей, щоб захистити мене. Мені було лише близько двадцяти, і я вже мав два інфаркти. Я отримав сувору медичну пораду кинути палити та пити, чого я явно не робив. Я приймав таблетки, які були схожі на маленькі капсули з тротилом і були розроблені, щоб майже розірвати ваші вени, якщо ви відчуваєте біль у грудях, щоб дозволити будь-якому згустку пройти. І, нарешті, я збирався вилетіти, щоб дати кілька дуже вимогливих і тривалих концертів у багатьох американських штатах, весь час живучи у далеко не найбільш здоровому світі рок-н-ролу.
Я очікував досить жахливої страхової премії.
Взагалі-то жодна страхова компанія не торкнеться мене навіть пожежним багром.
Ніхто з них.
Білети на виступи були вже замовлені.
Тому я вирішив обійтися без страховки.
Ми домовилися з промоутерами, що перед кожним шоу мені робитимуть ЕКГ, і якщо це свідчитиме, що мій цикаючий автомат не збирається вибухати, тоді ми дамо концерт. Це був довгий тур, і це було чимале матеріально-технічне досягнення — проходити ЕКГ перед кожним виступом, але якимось чином ми це зробили. Я навчився не робити ЕКГ занадто швидко після приземлення в літаку, оскільки це може сильно вплинути на частоту серцевих скорочень. Хитрощі торгівлі, га?!
Також я дізнався, що мій пульс і показники ЕКГ, здавалося, значно покращувалися залежно від того, скільки безкоштовних квитків на шоу я видав персоналу лікарні. У той час у мене був дуже хороший бізнес із двома альбомами з Топ-5, тому квитків на продаж було дуже мало. Я йшов на ЕКГ, і вони приходили, починали підключати мене до проводів і – можна було майже відміряти час – вони казали:
- Рік, ти випадково, вибач за запитання, не маєш квитків на сьогодні?
- Так, звісно ..., - після чого вони робили ЕКГ.
Якби я облажався, це означало б скасування шоу, на яке вони щойно отримали безкоштовні пропуски за лаштунки.
Не найбільш об'єктивна медична порада.
Вечір за вечором, згідно з паперами, я був одним із найсправніших і найздоровіших людей на землі.
Ні, ця конячка у шоу не виступала…
Ті самі коні, зайняті в "Королі Артурі", Empire Pool Wembley, 1975