Поліції це дуже сподобалося.
У будь-якому разі ми всі поверталися з концерту, а Фреда не було й сліду. Хтось попросив мене постукати, коли я йшов повз його кімнату та перевірити, чи все гаразд – як і Кріс Сквайр, він міг заснути в будь-який момент. Тож я постукав у двері його готельного номера й помітив, що вони трохи прочинені. Я тихо увійшов, а там, абсолютно голою, на ліжку лежала чудова блондинка. Дуже приголомшливо! Фред теж був там, і вони, очевидно, були "разом".
Чесно кажучи, я дуже швидко порахував: дві руки, дві ноги, два вуха, два ока, один ніс, без бороди... все здавалося присутнім і правильним з цією білявою красунею. Це здається суворим, але з жінками Фреда вам таки треба було робити дивний підрахунок кінцівок.
- О, вибач, Фред, просто перевіряю, чи все гаразд, — вибачився я.
- Гаразд, Рік, — безтурботно відповів Фред. - Ми в порядку, дякую. До речі, це Сью.
Я посміхнувся в бік білявки, а вона усміхнулася мені у відповідь.
Ще один сюрприз: виявилося, що у неї свої зуби!
- Скоро зустрінемося внизу.
Вражений, я пішов назад до клубу, де гурт підкріплявся кількома келихами алкогольних напоїв. (Ви помітили, що групи ніколи не сидять за столиками, вони завжди сидять за барною стійкою?). У будь-якому випадку, я приєднався до хлопців, і один із них сказав:
- У тебе все в порядку, Рік? Ти виглядаєш так, наче пережив шок.
- Я в порядку, дякую, але не так добре, як Фред. У нього в кімнаті неймовірна красуня: блондинка, струнка і, як я востаннє бачив, гола.
- Справді? — пролунала скептична відповідь. - У неї немає кінцівок?
- Усі присутні та правильні, я сам їх порахував.
- Справді? Ти впевнений? Може два носи?
- Ні, один.
- По шість пальців на кожній руці?
- Та ні, все, як належить.
- У неї чотири цицьки і шість сосків?
- Ні, чесно кажучи, вона була чудовою, і вони прийдуть за хвилину, так що ви самі побачите.
І вірно, приблизно через десять хвилин Фред заходить у бар із цією блондинкою-амазонкою, високою, довгоногою, елегантною та дуже красивою. Щелепи гурту відпали. Можна було бачити, як вони всі рахують, дві руки, дві ноги, дві…
Фред розумів, про що ми думаємо, і на його обличчі з’явилася найбільша з можливих посмішка. Він привів цю дівчину і представив її всім нам, і ми привіталися з нею.
Вона озирнулася на нас і дуже лагідно сказала:
- Тссе чуттово пачитти фас.
З усім можливим спокоєм, Фред нахилився перед нею і пояснив:
- Вовча паща.
Фред, можливо, був поганим тур-менеджером, але він був просто чудовою, абсолютно чудовою людиною. Він усе ще десь тиняється, він як Дель Бой Троттер із Бакінгемширу[38]. Я любив його у всьому.
У будь-якому випадку, повернемося до Бразилії: Фред був зі мною на цьому рейсі до Ріо, щоб "супроводжувати" мене. Ми летіли літаком авіакомпанії Varig Airlines і сиділи в першому класі, і, природно, ми обоє втопили по кілька келишків по дорозі туди. Коли ми зійшли на землю, Фред трохи затих. Я подивився у вікно і сказав: "Фред, тут щось відбувається…".
В аеропорту були тисячі людей, на парапетах, на дахах різних терміналів, на злітно-посадковій смузі, на стоянках, скрізь. Найкраще, як я міг би описати це через фотографії, які я бачив, коли "Бітлз" вперше прибули до Нью-Йорка.
- Я знаю, Рік. Підозрюю, це все футбол – вони тут люблять свій футбол. Мабуть, прибуває національна збірна.
Невірно.
У літаку затріщав інтерком.
- Нехай усі пасажири залишаються на своїх місцях, доки пан Вейкман безпечно не вийде з літака.
Стюардеса підійшла до наших місць і сказала нам, що для нашої безпеки були проведені спеціальні заходи, і чи не могли б ми пройти з нею її до передніх дверей літака?
Коли двері відчинили, стався переполох. Пізніше повідомили, що натовп становив 100 000 осіб. Поруч із бортом літака стояв парад гладких чорних лімузинів, біля кожного з яких, біля відчинених дверей стояли двоє чи троє чоловіків із безпеки в темних окулярах, справжня кавалькада, яка чекала на мене та Веселого Товстого Фреда.
Нас провели до найближчого лімузина, і щойно ми сіли, охоронець попросив у нас наші паспорти та документи. Цього разу ми навіть не наближалися до митного чи паспортного контролю, а натомість нас прогнали через бічний вихід аеропорту і попрямували до Ріо. Божевілля посилилось, коли ми наблизилися до пляжу Копакабана, на вулицях було ще більше людей, які кричали, тримали в руках мої платівки, розмахували банерами та прапорами. Це було чисте божевілля. Я визнаю, що любив кожну хвилину цього дійства. Я маю на увазі, а хто б не любив?
38
Дерек Едвард Троттер, більш відомий як Дель Бой, — вигаданий персонаж ситкому BBC "Тільки дурням та коням везе" та один із головних героїв їхнього додаткового серіалу "Rock & Chips". В оригінальному серіалі його зіграв Девід Джейсон.