— Безкорисливе служіння життю є Моїм атрибутом. Тож безкорислива діяльність відновлює втрачений зв'язок душі зі Мною. Той, хто займається лише своєкорисливою діяльністю, проживає своє життя марно. Але йог, який сягнув остаточного просвітлення, не має більше ніяких завдань у світі егоїзму. Він більше не залежить ні від кого та ні від чого в цьому світі і йому більше нема тут чого прагнути. Попри це він продовжує служити благу і щастю всіх живих істот, які його тут оточують. Хоч що б робила велика людина, звичайні люди беруть з неї приклад. І хоч які б норми встановлювала вона своєю поведінкою, їх дотримується весь світ. Не існує нічого, що могло б змусити Мене щось робити.Я ні в чому не маю особистої потреби і нічого не прагну для Себе. І тим не менш Я безкорисливо опікуюсь усіма живими істотами та дбаю про їхнє щастя. Так Я Своїм власним прикладом встановлюю в усіх усесвітах принцип безкорисливого служіння як абсолютний, вічний принцип існування. Відчувши смак безкорисливого служіння, ти зможеш збагнути Мене. Тож відкинь прагнення вигоди.
Є люди, яких цікавить Бог. Мене Він теж з дитинства цікавив. Йога дає тим, хто цього прагне, можливість збагнути Бога. І мати з Ним безпосередні стосунки. У сьогоднішньому світі все, що стосується Бога, в людей асоціюється з релігією. Всі релігії світу — це те, у що з часом перетворилася йога в якихось своїх інтерпретаціях, адаптованих до певного часу і певної категорії учнів з урахуванням їхніх менталітету, культури, цивілізованості та рівня свідомості. І Ісус, і Мухаммад навчали оцій самій йозі, яку описує «Баґавад-ґіта».
Як і чому з часом такі школи йоги втрачають свою практичну здатність зв’язувати людину напряму з Богом, втрачають свою функцію природного методу, який не потребує віри, догм, обрядів, поклоніння, а є просто інструментом, яким кожний може скористатися та отримати бажаний результат? Як і чому вони вироджуються в релігії, що можуть пообіцяти тільки ефемерний результат, який нібито чекає людину після смерті і який ніхто з адептів не може перевірити? Причина цього полягає в тому, що на якомусь етапі відбувається якийсь збій, якесь відхилення від правильної практики. Через це практика припиняє працювати, а спадщина школи йоги отримує форму релігії. Це сталося не тільки зі школами йоги, заснованими Ісусом та Мухаммадом, це сталося і зі школою йоги, яка безпосередньо спиралася на «Баґавад-ґіту».
Але і в християнстві, і в ісламі, і в індуїзмі час від часу ставалося так, що хтось із адептів спонтанно виходив на правильну практику і отримував той результат, який передбачає йога, що була первісним джерелом цих релігій. І навіть подеколи в результаті такого відновлення йоги виникали певні широкомасштабні хвилі поширення правильної практики. Наймасштабнішою такою хвилею я вважаю поширення правильної практики йоги, яке було ініційоване на початку другого тисячоріччя суфіями Малої Азії. Але і ця хвиля з часом занепала. Тож я вважаю, що людству варто звернути увагу на цю мою спробу створити нову таку хвилю, людству варто скористатися цією нагодою для вирішення багатьох задач, які стоять сьогодні перед ним. Сучасні розвинуті методи досліджень здатні підтвердити ефективність правильної практики йоги, а глобальні засоби комунікації спроможні створити їй необхідний промоушн, який відкриє кожній людині на планеті Земля нагоду ознайомитися з цим посібником, спробувати цю практику та отримати від неї всю можливу користь.
— Набагато краще робити свою справу, нехай навіть недосконало, ніж бездоганно робити чужу.
Щоб пояснити цю засаду йоги, наведу такий приклад. Справа матері, яка має маленьку дитину, — опікуватися нею. Хоч як недосконало в неї б виходила ця справа, їй краще займатися нею, ніж будь-чим іншим, що може виходити в неї бездоганно. Бо маленька дитина має потребу в материнському дбанні, без якого вона не виросте психічно здоровою, гармонійною, цілісною особою. Ця любов матері є могутньою, потужною силою божественної енергії, якою живиться дитина і яка формує всю її майбутню індивідуальність. І опіка дитиною є тією діяльністю, яка веде жінку до просвітлення.
До речі, мої спостереження свідчать, що в сучасному доволі штучному світі, де все рідше можливо зустріти людину, яка займається своєю природною справою, саме жінки представляють собою категорію індивідуумів з найбільш розвинутою свідомістю. Бо підсвідома практика йоги від природи вбудована в інстинкт материнства. Материнська опіка дитиною — це той спонтанний прояв любові, прояв вищої природи, яким жінка, як правило, не здатна знехтувати. Тож усі матері, самі того не знаючи, підсвідомо займаються йогою. І їхнє природне безкорисливе дбання про дитину є потужним інструментом їхнього особистого прогресу в напрямку просвітлення. І тому в сучасному світі жінки демонструють набагато вищий рівень свідомості, ніж чоловіки.