— Навіть якщо ти — найбільш егоїстичний егоїст з усіх егоїстів, взявшись за практику йоги, ти сягнеш просвітлення. Як полум'я багаття перетворює дрова на попіл, так практика йоги спалює дотла всю карму. У цьому світі нема нічого чистішого та більш піднесеного за плоди, які приносить практика йоги. Ці плоди виростають та стигнуть у серці йога і з часом досягають своєї найвищої стиглості. І тоді він сягає найвищого умиротворення. Але ті, хто не бачить ніякої шкоди в своєму егоїзмі і не ставить собі за мету здобуття любові, знаходяться в лабетах своєї карми, яка стрімко погіршується і створює їм жахливу долю. Що поробиш? Це їхній вибір. Щодо тебе, Арджун, ти свій вибір зробив. Учись йозі, практикуй її, сягни просвітлення — і ти ніколи не потрапиш до пазурів карми.
Так говорить «Баґавад-ґіта». Але говорити можна все, що заманеться. Так багато чого написано і сказано! Так багато чого продовжує писатися та говоритися! Я оцінюю все тільки по плодах. Це єдиний критерій, на який я спираюся в житті. Все інше для мене марний струс повітря. І кожне слово «Баґавад-ґіти» збігається з плодами, які я здобув, дотримуючись її інструкцій. Отже вчіться йозі, практикуйте йогу, звільніться від карми — і нехай ваша доля складається з суцільного здійснення всіх ваших бажань!
Відмова від егоїзму
Арджун спитав:
— Кришно, спочатку Ти сказав мені відмовитися від своєкорисливої діяльності, а потім порадив займатися безкорисливою діяльністю в служінні життю. Будь ласка, скажи прямо, на чому краще зосередитися — на відмові від своєкорисливої діяльності чи на безкорисливому служінні?
— І відмова від своєкорисливої діяльності, і безкорислива діяльність в служінні життю ведуть людину до звільнення від егоїзму. І все ж таки зосередитися на безкорисливій діяльності краще, ніж на відмові від своєкорисливості.
Якщо ми хочемо порадити людині залишити якесь погане місце, ми можемо проінформувати її про шкоду й небезпеку перебування в тому місці і запропонувати піти звідти. І завдання людини буде розірвати свої зв’язки з цим місцем та покинути його. Але «Баґавад-ґіта» стверджує, що краще розповісти людині про те прекрасне, благодатне місце, куди їй варто перебратися, і порадити піти туди. Нібито процес залишення поганого місця і прихід до доброго є одним і тим самим процесом, але в залежності від того, на чому робиться акцент, у свідомості людини це асоціюватиметься або з відмовою, або з прийняттям, тобто або з негативом, або з позитивом.
Іншою аналогією може бути приклад людини, яка їсть шкідливу, небезпечну їжу — і ми намагаємося переконати її кинути таке харчування. Тут знов є два підходи: або сфокусувати людину на відмові від поганої їжі, або заохотити її їсти щось добре й корисне. І згідно з «Баґавад-ґітою», другий підхід є кращим.
Боротися з пітьмою, фокусуватися на мінусах пітьми та методах їх подолати не настільки ефективно, як увімкнути світло. Тож у йозі перевага віддається не боротьбі з егоїзмом і всіма його симптомами (жадобою, хтивістю, жорстокістю, заздрістю, насильством, нечесністю, визиском тощо), а наповненню серця любов’ю. Серце, яке наповнюється любов’ю, автоматично звільняється від егоїзму та всіх його симптомів. Краще наповнити життя чимось добрим, ніж витрачати сили на спроби позбутися поганого, бо добре автоматично витіснить погане. Якщо погане продовжує-таки заважати доброму, є сенс приділити увагу тому, як його подолати, але на тлі привнесення доброго як основного, що має бути в центрі порядку денного.
Спробуйте забрати у дитини небезпечну іграшку — дитина не віддасть, буде всіма силами впиратися, вчепиться в ту іграшку мертвою хваткою. Але якщо ви дасте їй набагато кращу іграшку, вона сама дуже швидко кине те, що ви так безуспішно намагалися в неї забрати. Наша свідомість — така дитина. І йог має бути майстром того, як правильно мати справу зі своєю свідомістю.
— Вважається, що той, хто займається безкорисливою діяльністю в служінні життю, вже відмовився від егоїзму. Подолавши вплив двоїстості, така людина легко скидає кайдани егоїзму і цілком звільняється від нього. Тільки невігласи можуть казати, що безкорисливе служіння життю відрізняється від відмови від егоїзму. Істинно мудрі стверджують, що той, хто йде будь-яким із цих двох шляхів, сягає мети обох. Той, хто знає, що мети відмови від егоїзму можна сягнути через діяльність, яка збагачує серце любов'ю, і розуміє, що ці два процеси рівнозначні, бачить істинний стан речей. Але відмова від корисливої діяльності сама по собі, без безкорисливої діяльності в служінні життю, нікому не принесе щастя. Вдумлива людина, що присвятила себе служінню життю, може дуже швидко сягнути просвітлення. Той, хто служить життю, хто чистий душею, хто не є рабом егоїзму, любий всім, і всі любі йому. Хоча така людина повсякчасно зайнята діяльністю, вона цілком вільна від карми. Так само, як вода не змочує лист лотоса, карма ніколи не торкається того, хто без егоїстичних прив'язаностей служить життю. Відмовившись від усіх егоїстичних прив'язаностей, йоги використовують своє тіло, розум і чуття тільки для практики йоги.