Через те що практика йоги охоплює всі різноманітні аспекти життя (особистий, сімейний, професійний, громадський), вона робить всі ці аспекти життя гармонійними, успішними і досконалими, а саме життя цілковито щасливим.
— Душа, що зв'язана зі Мною любов'ю, здобуває істинне умиротворення та гармонію, бо вона нічого не намагається відірвати від життя для свого власного егоїстичного споживання. Але той, хто не знаходиться в зв'язку з життям, хто спонукуваний бажанням відокремити від життя щось, що він прагне привласнити і заточити в своєму маленькому егоїстичному глухому куті, в своїй маленькій чорній дірі, є рабом. Коли людина відмовилася від егоїзму, вона стає невід'ємною, гармонійною, інтегрованою частиною цілісності життя. Таким чином йог позбавляється елементу, який відокремлював його від життя. Його життя стає частиною життя Бога. Бог не відповідає на своєкорисливу діяльність людини, Він нікого не судить, не карає і не нагороджує. Непросвітлені люди перебувають в омані, бо в них нема очей любові.
Бог ніяк не реагує на корисливу діяльність людини: не судить, не карає, не нагороджує. Він її просто ігнорує. Бо корислива діяльність ігнорує Бога. Але Бог миттєво реагує на любов і безкорисливе служіння людини, впускаючи її в Своє життя. Непросвітлені люди перебувають в омані щодо Бога. Вони або вважають, що Його нема, або думають, що Він є суддею, який карає за гріхи та нагороджує за виконання релігійних приписів. Просвітлена людина бачить, що це не так. Карма, яку можна інтерпретувати як покарання та нагороду, до Бога не має ніякого відношення. Якщо людина з’їла отруту і отруїлася, лежить, хворіє — при чому тут Бог? Це звичайний наслідок певної дії. Той, хто убив, буде убитий, той, хто зґвалтував, буде зґвалтований, народившись у дівочому тілі. Бог тут ні до чого.
Бог починає взаємодіяти з людиною у відповідь на її любов, на її безкорисливе служіння, на її молитву про любов, на її молитву про безкорисливе служіння. Бог не відповідає на молитву про здійснення егоїстичних бажань. Такі молитви Він просто ігнорує, вони не є засобом зв’язку з Ним. Отже, «Баґавад-ґіта» надає нам усі робочі схеми, вказуючи, які з них ефективніші, які менш практичні, а також попереджує нас, які схеми не працюють геть. Коли людина каже: «Я молився про багатство, а Бог не відповів. Тож Його нема! — або, — Як Він може заплющувати очі на несправедливість?! Тож Його нема!» — це та омана, про яку йдеться в цьому місці «Баґавад-ґіти».
— Але коли людина сягає просвітлення, вона починає бачити істинну природу речей. Сонце просвітлення, піднявшись над обрієм її свідомості, осяює їй реальність. Зв'язок із Богом звільняє від карми та егоїзму. Просвітлений йог бачить, що і мудрець, і корова, і слон, і собака, і собакоїд є душами, які первісно однаково чисті й досконалі, але завдяки різній товщині шару егоїзму, що їх покриває, утілені в різних тілах, які відповідають їхньому поточному рівню свідомості. Бачачи зв'язок всіх та всього з вічністю, він знаходиться на рівні вічності. Така людина насолоджується безмежним щастям. Вона черпає щастя, насолоду, наснагу й бадьорість духу в цілісності життя і в Бозі через любов у своєму серці. Той, хто живе цією любов'ю, завжди опікується благом усіх живих істот.
Кілька наступних віршів «Баґавад-ґіти» є повторенням фраз, які вже звучали раніше. І хоча повторення є матір’ю навчання, я не хочу товкти воду в ступі, тож я їх пропускаю. До речі, не тільки в цьому місці, а й скрізь, де в «Баґавад-ґіті» зустрічається забагато повторів, я їх пропускаю. Тому ті, хто захочуть звинуватити мене в відхиленні від букви першоджерела, нехай розслабляться, я відразу зізнаюся, що не дотримуюся ніяких букв, а викладаю суть. Також якісь несуттєві з практичної точки зору фрагменти, особливо пов’язані з міфологією, я теж пропускаю. «Баґавад-ґіта» не спирається на міфологію, але вона звертається до учнів, бекграунд яких — це їхнє виховання на міфології. Тож вона оперує мовою, категоріями та поняттями, на яких базувався їхній світогляд, а я вам цього не передаю, бо з практичної точки зору нам це ніяк не корисне.