Природа і свідомість
Арджун сказав:
— Я хочу зрозуміти, що таке пракриті (природа) і що таке пуруша (свідомість, не забруднена егоїзмом), а також що таке знання та об'єкт пізнання.
Отримавши досвід йогічного зору, Арджун безпосередньо побачив те, у чому тепер він намагається розібратися. І прохає вчителя допомогти йому в цьому. Кожний йог на певному етапі практики отримує досвід йогічного сприйняття пракриті та пуруші, і від правильного розуміння цього досвіду залежить те, наскільки правильно він буде практикувати. Крім того йог починає бачити, що знання та об’єкт пізнання є зовсім не те, чим він вважав їх раніше.
Вся система самоусвідомлення полягає в розумінні двох аспектів існування — пуруші та пракриті. Пуруша — це свідомий аспект життя, вища свідомість, дух. А пракриті — те, що ми називаємо природою. Практика йоги здійснюється під покровительством цих двох аспектів. З одного боку йог відроджує свою первісну, незабруднену егоїзмом свідомість, з іншого — його діяльність спонтанно відбувається в сфері природи. Тож мантра «Харе Кришна / Харе Кришна / Кришна Кришна / Харе Харе / Харе Рама / Харе Рама / Рама Рама / Харе Харе», яку ми застосовуємо в нашій практиці, починається зі слова Харе — зі звернення до любові, природи Бога, а потім містить звернення до Самого Бога (Кришна, Рама). Йог завжди перебуває в контакті як з природою, пракриті, так і з пурушою, Богом. Це є дві рівноцінні реальності, з якими він взаємодіє.
І Бог, і Його природа не мають початку. Тож первісне, вічне положення душі — завжди знаходитися в руках матері-природи, завжди знаходитися в йозі, тобто у зв’язку зі свідомістю Бога. У цьому полягає досконалість просвітленої душі. Але в непросвітленому стані положення душі недосконале. Чому? Бо вона покрита егоїзмом. Що таке егоїзм? Це така відокремленість від цілісності життя, коли ми знаходимося в природі, але не бачимо її зв’язку з її джерелом.
Що таке йога? Це служіння. Служіння — прояв самодостатності. Самодостатність — це повнота. Тож Бог служить усім, бо Він відчуває радість, коли ділиться з іншими Своїм щастям. Тому Його називають Рама — той, хто радує. Служіння — це взаємообмін, у такому стані можуть знаходитися тільки ті, хто натхнений своєю справою, хто щасливий. Служіння — це творчість. У цьому процесі наше життя припиняє бути залежним. З режиму дефіциту воно переходить в режим повноти. Наші егоїстичні прив’язки, страхи, різні стереотипи — все це починає відвалюватися від нас, мов мертва лушпина. Там, де життя б’є струмом, не може прилипати нічого мертвого, даремного. Коли йог сягає просвітлення, він об’єднується з Богом у близьких, міцних стосунках, бо подібне природно об’єднується з подібним у нерозривний союз.
Свідомість завжди відрізняється від природи, але при цьому завжди утілена в ній. На певному етапі процесу просвітлення йог припиняє залежати від природи і ототожнює себе з вищою свідомістю, усвідомлює, що він є дух. І тоді він стає здатним повноцінно слугувати природі, життю, дбати про них, підтримувати їх. Бо служити можливо тільки в незалежному стані — у залежному стані можливо лише вислужуватися. Тоді в йога виникає об’єктивне бачення, він стає неупередженим у своїх стосунках з іншими. У нього нема двоїстості, нема очікувань та розчарувань. І тоді йог здатен допомагати Богові в Його відповідальності, в Його служінні світу, всім і всьому, що від Нього залежить.
Йога — це вміння відчувати, чого життя потребує від нас. Ми можемо зрозуміти, знаходимося ми в стані йоги чи ні, за основним симптомом: є в нас енергія натхнення чи ні. Натхнення — це, по суті, синонім одкровення. Щастя в житті людини з’являється тоді, коли ми стаємо корисні іншим, корисні життю. В основі практики йоги лежить одкровення — людині має відкритися від Бога поле її діяльності. Але якщо одкровення нема, то нема і йоги. Тому перед тим, як зайнятися сьогодні своєю діяльністю, ми спочатку користуємося нашою мантрою, тобто підносимо молитву про любов і про одкровення: «Божа любове, наповни, будь ласка, моє серце. Боже, наповни, будь ласка, мене натхненням, блаженством, радістю та щастям і дай мені розуміння, як мені сьогодні служити життю».
Далі «Баґавад-ґіта» дає означення поняття «знання»: знання є не накопиченням відомостей та інформації, а якостями, уміннями та навичками людини, завдяки яким вона здатна досягати цілей, що вона собі ставить. І досягається таке знання саме практикою йоги.