Після чого Кришна сказав:
— А зараз Я розповім тобі про об'єкт пізнання, збагнувши який, ти здобудеш смак вічності. Це любов, яка не має початку і є Моєю природою, яка не підкоряється закону причин і наслідків і завдяки якій цей світ підтримує своє існування. Вона є вищою істиною і в приспаному стані перебуває в серці усіх живих істот у цьому світі. Вона є знанням, об'єктом пізнання і метою пізнання. Тому єдиним досконалим методом пізнання є практика йоги.
Три стани нижчої природи
— Той, хто сягнув просвітлення, відродив свою вищу природу, таку ж саму, як і Моя. Така людина більше не народиться в світі егоїзму. Але поки вона в ньому живе, вона повинна зрозуміти, як влаштована нижча природа цього світу.
Коли йог відроджує свою вищу природу і сягає досконалості, йому тепер потрібно розуміння нижчої природи, бо це те, з чим він безперервно зіштовхується в цьому світі егоїзму, яким керує нижча природа. Живучи в цьому світі, йог повинен розуміти, як цей світ функціює. Тільки тоді він здатен правильно взаємодіяти з непросвітленими людьми і бути максимально корисним для них. Практика йоги передбачає, що спочатку йог вмикає в собі світло і стає недосяжним, невразливим для темряви. Тому виховання й освіта повинні починатися саме з цього: вони повинні забезпечити людині просвітлення. І тільки після цього людину мають навчити тому, як тепер їй жити в цьому непросвітленому світі, щоб в умовах егоїстичного оточення бути тут максимально успішною і корисною. Така освіта і таке виховання мають бути організовані так, щоб, коли молода людина закінчить свою освіту приблизно у віці 25 років, вона була вже і просвітленою, і навченою всім професійним, соціальним та іншим навичкам. При чому починати потрібно саме з просвітлення. Саме тому «Баґавад-ґіта» звертається до вивчання нижчої природи аж у 14-ій главі, тобто тільки після того, як вона закінчила навчати всьому, що стосується просвітлення.
— Нижча природа складається з трьох станів: благості, пристрасті та невігластва. Коли вічна душа захворює на егоїзм, ці три стани обумовлюють її. Стан благості, будучи чистішим за інші, просвітлює людину. Ті, хто перебувають під впливом цього стану, розумні та життєрадісні.
Стани нижчої природи — це стани шару егоїзму, який покриває душу. Стан благості не такий товстий і грубий, як інші. З-під шару егоїзму такого типу в якійсь мірі випромінюються первісні вічні якості душі, якості любові. Тож можна сказати, що стан благості не просвітлює людину сам по собі, а просто не так грубо покриває те світло душі, розкриття якого і зветься просвітленням. Просвітлення — це звільнення від егоїзму. Чим менше егоїзму, тим людина більш просвітлена. Відповідно, чим менший, чим тонший, чим прозоріший шар егоїзму, який покриває душу, тим більше вона проявляє якостей, які схожі на якості просвітленої людини. Таким шаром є шар егоїзму в стані благості.
— Стану пристрасті притаманні нескінченні егоїстичні бажання та жадоба. Тому він втягує людину в своєкорисливу діяльність. Стан невігластва або темряви тримає людину в полоні омани. Під його впливом людина дурна і ледаща. Стан благості сприяє життєрадісності, стан пристрасті — корисливій діяльності, а стан невігластва веде до божевілля. Подеколи в людині починає переважати стан благості, долаючи пристрасть і невігластво. Деколи стан пристрасті долає невігластво та благість, а інколи бере верх стан невігластва. Так між станами нижчої природи іде безперервна боротьба за вищість. Коли в людині починає переважати стан благості, людина стає розумною. Коли збільшується вплив стану пристрасті, людина проявляє ознаки сильної егоїстичної прив'язаності і поринає в здобуття багатства, прикладає надмірні зусилля для досягнення своїх егоїстичних цілей, відчуває ненаситну жагу до насолод. Опинившись під переважним впливом стану невігластва, людина стає апатичною, песимістичною, депресивною і тупою.
Насправді практика йоги дає людині бачення станів нижчої природи, їхньої взаємодії і того, як вони стають причиною тих чи інших процесів у житті цього світу. Інформація, яку надає тут «Баґавад-ґіта», скоріше призначена не для того, щоб повідомити йога про щось, чого він не бачить, а для того, щоб звернути його увагу на цю сферу життя і спонукати навчитися мати з нею справу.
— Стан благості спонукує людину робити добрі справи, які наближають її до просвітлення. Діяльність в стані пристрасті приносить людині страждання. А діяльність в стані невігластва позбавляє її розуму. Стан благості породжує знання, стан пристрасті розпалює жадобу, а в стані невігластва людина скаженіє і з’їжджає з глузду.