— Виконуй свої обов'язки перед життям без прив'язаності, не боячись невдач і поразок. Одне із значень слова «йога» вказує саме на таке вміння. Залиши всю егоїстичну, корисливу діяльність і присвяти себе служінню життю. Тільки скупці витрачають свій час, енергію та розум на спроби експлуатувати життя заради своєї власної вигоди. Той, хто служить життю, відразу звільняється від карми. Тож присвяти себе йозі, яка є досконалістю всієї діяльності. Практика йоги розриває пута егоїзму, які відокремлюють людину від цілісності життя і змушують її народжуватися в небажаних для неї тілах, умовах та обставинах у світі егоїзму. Так вона цілком відроджує свою первісну вищу природу і в такому просвітленому стані повертається до світу любові.
Вища природа душі, природа любові, є її первісною, здоровою природою. І світ любові є її первісним домом. Егоїзм — це хвороба. А світ егоїзму — це лікарня. Тож головне фундаментальне природне завдання, яке ставить життя перед людиною в цьому світі, є лікуватися та одужати, а не якнайкраще влаштуватися в найкращій палаті лікарні. І йога — той самий процес лікування та одужання. Як хворий після одужання виписується з лікарні і повертається додому, так і просвітлена людина, яка цілком позбавилася егоїзму та вповні відродила свою вищу природу, любов, повертається до свого первісного дому — світу любові. І це відбувається не колись там після того, як вона залишить поточне тіло, а щойно сягає просвітлення. Хоча вона ще продовжує залишатися в поточному тілі, останньому її тілі в світі егоїзму, вона, тим не менш, більше не відокремлена від світу любові і одночасно з перебуванням у світі егоїзму вже живе повноцінне життя в світі любові, це вже є її безпосереднім досвідом. І коли така просвітлена людина залишає своє останнє тіло в світі егоїзму, вона просто залишається в світі любові в тілі, яке є утіленням її любові, щастя і бажання вічно служити життю в певній ролі, в якій вона досконало реалізує свою вічну вищу природу. Деякі просвітлені вчителі йоги описували своїм учням світ любові, щоб надихнути їх. Вони описували його красу, дивовижні, цікаві, сповнені різних смаків любові й щастя стосунки, які притаманні світу любові, вони казали, що кожний крок там — танець, а кожне слово — пісня. Але «Баґавад-ґіта» таких описів не надає. А я вважаю свій досвід світу любові занадто особистим, щоб ділитися власними описами. Крім того, ніякі описи світу любові не здатні передати його адекватно. Але кожний, хто правильно практикує йогу так, як вона описана в «Баґавад-ґіті», на певному етапі отримує цей результат і на своєму безпосередньому досвіді упевнюється в його реальності.
— Коли твій розум видереться з хащ омани, ти припиниш спиратися в своєму розумінні реальності на те, що ти читав та чув, і на те, що тобі ще доведеться прочитати та почути.
Непросвітлені люди спираються в своєму розумінні реальності на ті чи інші філософські або релігійні вчення, які переконали їх прийняти ту чи іншу світоглядну систему. «Баґавад-ґіта» називає це хащами омани і каже, що просвітлений йог спирається тільки на своє безпосереднє бачення реальності, яке відкриває йому цілісність існування в усій її повноті.
— Кришно, як впізнати просвітлену людину? Про що вона говорить і як висловлює свої думки? Як вона сидить і як ходить? — спитав Арджун.
— Просвітлена людина вільна від жадоби, хтивості, заздрості, марнославства та гніву. Вона не має ані егоїстичних прив'язаностей, ані страху. Її неможливо ні підкупити, ні залякати. Є такий рівень просвітлення, на якому йог не піддається на такі спонуки, хоча схильність піддатися на них в нього ще зберігається. Але, здобувши смак любові, він втрачає нижчі смаки і цілком звільняється від егоїзму. Егоїзм дуже могутній. Він силою змушує людину, яка намагається протистояти йому, підкорятися-таки його диктату. Але той, хто, ігноруючи спонуки егоїзму, зв'язує свою свідомість зі Мною, швидко починає проявляти симптоми просвітленої людини.
Неможливо силою волі побороти жадобу, хтивість, заздрість, марнославство, гнів, егоїстичні прив’язаності та страх. Доки людина знаходиться під впливом нижчої енергії, егоїзму, вона мусить підкорятися його диктату. Але зв’язок із джерелом вищої природи, з джерелом любові, з Богом наповнює йога любов’ю, вищою енергією, яка є сильнішою за нижчу енергію, за егоїзм. Смак любові набагато смачніший для душі за смаки егоїзму. Процес цього зв’язку є однією з ніг процесу йоги, а саме внутрішньою його частиною. Насправді в йозі існує безліч методів внутрішнього зв’язку. Це і йога-асани, і пранаяма, і медитація. Я є знавцем цих методів. Два з половиною роки я прожив як учень у Ведичному університеті Махаріші, вивчаючи ці методи, і здобув там кваліфікацію вчителя йога-асан, пранаями і медитації. Але на моє власне переконання, ці методи є набагато менш ефективними, ніж той метод зв’язку, який я практикую з 1990 року і який з того часу завжди давав і дає мені прямий, безпосередній зв’язок з Богом і завжди наповнював і наповнює мене Його любов’ю. Цим методом є молитва про любов. Впродовж вже кількох десятиріч я щодня приблизно дві години молюся про любов. У цю молитву я отримав посвячення в Міжнародному товаристві свідомості Кришни, яке є спадкоємцем стародавнього ланцюгу учнівської послідовності бакті-йоги. Але попри те, що я навчався там, я практикував не так, як мене там навчали, а так, як підказувало мені моє серце. У серці кожної людини є цілих два канали, через які ми завжди можемо отримувати керівництво Бога. Ці два канали — совість та інтуїція. Тож я в своїй практиці керувався совістю, інтуїцією та «Баґавад-ґітою», яка підтверджувала все, що казали мені совість з інтуїцією. І отримував та продовжую отримувати всі бажані результати. Тоді як, згідно з моїми спостереженнями, переважна більшість адептів цієї організації, яка замість йоги навчає релігії, мають проблеми з практичними результатами, які очікуються від йоги, бо вони взагалі практикують не йогу, а релігійне обрядове поклоніння і їхній світогляд ґрунтується не на духовному досвіді, не на духовних одкровеннях, не на безпосередньому духовному баченні, як це передбачає йога, а на релігійних доктринах. «Баґавад-ґіту» вони розглядають як релігійне писання, і їхнє тлумачення її веде їхніх адептів не до просвітлення, а туди ж, куди веде будь-яка релігія. Але молитва про любов, в яку я там отримав посвячення, є справжнім інструментом прямого, безпосереднього зв’язку з Богом, який при правильній практиці залишає далеко позаду всі інші внутрішні методи йоги. Ця молитва щодня дарує мені безпосередню зустріч із Богом. І я дуже вдячний долі за те, що я її отримав. Ця молитва унікальна і не зрівняна ні з якою іншою молитвою, ні з яким іншим методом внутрішнього зв’язку з джерелом життя, з джерелом вищої енергії, з любов’ю. Коли «Баґавад-ґіта» підведе нас безпосередньо до вивчання цієї частини практики, я навчу читачів моєї книги цій молитві про любов. Ця ж глава є лише загальною презентацією йоги. Тому і я даю в ній лише загальну презентацію практики.