- От і наша їдальня - з гордістю представила j якусь облізлу кімнатку зі столами посередині - а ось чим харчуються
ув'язнені - сказала вона показуючи нам тарілку із гидкою кашею на самому дні.
"Я краще помру з голоду, ніж таке з'їм" - подумала я.
- Що ж, а тепер прийшов час поговорити з нашими ув'язненими. Я відведу кожного з вас у їхні камери, а через півгодини заберу. Давайте Ви перша - показала на мене жінка.
Нарешті ми підійшли до чиєїсь камери. Не даючи огледітися j заштовхнула мене усередину і закрила двері. На мене обернувся молодий чоловік, у якому я впізнала k!
Глава 9
- О господи, k, я так, так хвилювалася! - вигукнула я кидаючись на шию чоловікові -
Як ти? Що вони з тобою робили?
- l, люба, я так радий тебе бачити! Але, що ти тут робиш?
- Це не важливо. У нас мало часу, тому скажи найголовніше, ти знаєш коли тебе катуватимуть?
- Так, завтра о 7 ранку
- Тоді вибратись звідси ми маємо сьогодні
- Постій, а це що таке? - k нахилився і дістав з-під двері ключ від його камери, який, мабуть, загубила j, коли відводила мене сюди.
- Цього просто не може бути! Нам шалено пощастило! - радісно вигукнула я
- Радіти будем, коли виберемося звідси, а зараз побігли!
Ми безшумно відкрили камеру і понеслися по сходам вниз. Скоро ми вже стояли біля дверей в'язниці і тут з'явилась проблема : щоб вийти на вулицю потрібен спеціальний ключ, якого, звичайно, у нас немає. І тут я згадала про свою поліцейську форму, яка вже чекала мене на пошті.
- В мене є план. Йди зараз в камеру і чекай мене там. Я через 10 хвилин під виглядом поліцейської заберу тебе звідси.
Чоловік лише кивнув головою і побіг вверх по сходам до своєї камери.
Через п'ять хвилин новоявлена поліцейська, тобто я, вже бігла назад до в'язниці. Все йшло просто ідеально. Моя форма миттєво відчинила усі двері і ми з k нарешті вибирались на вулицю. Сховавшись за рогом
будинку ми з радісними криками кинулися обійматися. Нарешті ми у безпеці, нарешті ми знову разом!
Глава 10
Як тільки ми вибрались із в'язниці, k подзвонив своєму лисому другові, який був неймовірно радий його звільненю і погодився довести нас до Києва. Через 15 хвилин ми вже чекали o у назначеному місті, як мене хтось покликав. Я обернулась і побачила молоду дівчину, на вигляд років 20 із білим каре і сміливими чорними очима.
- Добрий день! Ви l360? - запитала в мене дівчина
- Так - нічого не розуміючи кивнула я
- Це просто чудово! Я дуже давно Вас шукала, бо я дуже хочу - вона перейшла на шепіт - приєднатися до опозиції. Мене звати r110 і я досить талановита програмістка і знаю як за тиждень розвалити Єдину націю.
- Серьозно?! - втрутився у розмову k -Звичайно ми тебе приймаємо! Ми зараз збираємось назад до Києва? Ти з нами?
- Звичайно! - охоче погодилась r
Тут нарешті приїхав o і ми утрьох залізти до вантажівки.
- Що ж, r, розповідай свій план - з очікуванням поглянула я на дівчину
- Через декілька днів, як ви знаєте, буде свято "народження" Єдиної нації -
почала r - десь о 12 ранку на великому екрані з'явиться наша президент із своєю промовою. Її слухатиме кожен громадянин Єдиної нації. А це означає, що якщо вдасться замість президента показати відео, яке покаже усім у якому пеклі ми живемо, до опозиції підключаться усі громадяни, а це означає, що ми швидко зможемо розвалити нашу державу. Звичайно, я трохи прекрасила і це займе зовсім не тиждень, а скоріше декілька місяців, але результат явно цього вартий...
- Вау! - Я була в шоці - але ж на розробку подібної програми піде дуже багато часу, ти точно встигнеш до свята?
- У мене вже є ця програма - з гордістю сказала дівчина
- Афігеть! - вирвалося у k - ми обидва були в шоці
- r, ти просто геній! Нарешті ми зможемо розвалити це пекло! - я була неймовірно щаслива.
- k, - звернулась я вже до чоловіка - мені неймовірно цікаво чому та дівчина зрадила тебе. Ви ж, здається, так добре спілкувалися...
- Ми не тільки добре спілкувалися, і навіть не дружили, ми любили одне одного і хотіли влаштувати весілля, але...одного разу ми дуже сильно посварилися і не зважаючи на те, що ми потім помирилися, любов вже пройшла, у мене...Я був впевнений, що у неї теж, але згодом виявилося, що вона досі любила мене і коли побачила тебе, захотіла помститися нам обом, тому і допомогла поліції правди нас знайти.
- От паскуда! - я дуже злилася на
колишню k - як так взагалі можна?!
- Ти права, але її теж можна зрозуміти...- зітхнув чоловік.
Глава 11
Через 5 місяці :
- Доброго ранку, люба! - поцілував мене k, тобто Макс, бо тепер у всіх замість номерів - знову імена.
- Доброго ранку! - весело посміхнулась я.
Трохи повалявшись у ліжку я все таки встала. Після сніданка яєчницею ми вирішили піти прогулятися. На вулиці так гарно! Яскраво світить сонечко зігріва все навколо. Здається, що веселі баранці-хмаринки граючись скачуть по небу. Чоловік обійняв мене за плечі.
- Котику, а ти пам'ятаєш те, що було пару місяців тому? - замислено запитав він
- Звичайно, як таке забути! - жваво одізвалась я - Нам стільки прийшлося пережити! Чого тільки варте 2 твоїх ув'язнення...але це коштувало, того, чого ми врешті решт добилися, чи не так?
- Авжеж, ти права. Ніколи не зможу забути той момент, коли проголосили незалежність нашої України!
- Я впевнена, що тепер не тільки на Україну, але й на нашу сім'ю чекають найкращі часи! - посміхнулась я і поцілувала Макса.