— Фізичні стосунки між вурдалаками й людьми — річ нечаста, — відповів Едвард, і цього разу в його голосі забринів чорний гумор. — А люди, які виживають після таких побачень, трапляються ще рідше. Невже ви не згодні, кузини?
Катя й Таня нахмурилися до нього.
— Та годі тобі, Єлизаре. Ти ж бачиш схожість?
На Едвардові слова зреагувала Кармен. Вона обійшла Єлизара, проігнорувавши його напіввисловлений протест, і зробила кілька обережних кроків, зупинившись просто переді мною. Вона трошки схилилася, уважно зазирнувши Ренесмі в обличчя.
— У тебе мамині очі, — сказала вона тихим і спокійним голосом, — але обличчям ти — викапаний тато.
А тоді, наче не могла стриматися, вона всміхнулася до Ренесми.
Ренесма у відповідь засліпила її усмішкою. Вона торкнулася моєї щоки, не відводячи погляду від Кармен. Вона питала, чи можна торкнутися обличчя Кармен, чи не буде неприємностей.
— Ти не проти, якщо Ренесма сама тобі дещо скаже? — запитала я Кармен. Я й досі була така знервована, що могла говорити тільки пошепки. — У неї дар пояснювати у свій спосіб.
Кармен і досі усміхалася до Ренесми.
— А ти вмієш розмовляти, крихітко?
— Так, — відповіла Ренесма мелодійним високим сопрано. Всі з Таниної родини, крім Кармен, здригнулися на звук її голосу. — Але я можу показати більше, ніж умію сказати.
Вона поклала маленьку долоньку в ямочках на щоку Кармен.
Кармен застигла, мов крізь неї пропустили електричний струм. Єлизар миттю опинився поруч із нею й пригорнув за плечі, ніби хотів відтягнути.
— Стривай, — задихнувшись, зупинила його Кармен; вона незмигно втупилася в очі Ренесми.
Ренесма «пояснювала» все Кармен досить довго. Едвардове обличчя було напруженим — він бачив усе разом із Кармен, і як мені хотілося передивитися те ж саме, що й він! Джейкоб нетерпляче переминався з ноги на ногу позаду мене, і я була певна, що він теж хотів би все сам побачити.
— Що їй Нессі показує? — пробурчав він собі під ніс.
— Усе, — стиха мовив Едвард.
Ще одна хвилина минула, і нарешті Ренесма забрала долоньку зі щоки Кармен. Вона переможно всміхнулася до враженої вампірки.
— Вона справді твоя дочка, так? — видихнула Кармен, переводячи свої топазові очі на Едвардове обличчя. — Який яскравий дар! Він міг передатися тільки від обдарованого батька.
— Ти віриш тому, що вона тобі показала? — запитав Едвард напружено.
— Без жодних вагань, — просто відповіла Кармен.
Єлизарове обличчя застигло від недовіри.
— Кармен!
Кармен узяла його руки в свої і стиснула.
— Хоч як неймовірно це видається, але Едвард розповів тобі чисту правду. Нехай дитина сама тобі все покаже.
Кармен підштовхнула Єлизара до мене й кивнула Ренесмі.
— Покажи йому, mi querida[15].
Ренесма всміхнулася, вочевидь, щаслива він того, що Кармен прийняла її, та легенько торкнулася Єлизарового чола.
— Ay caray![16] — виплюнувся він два слова й сіпнувся геть від неї.
— Що вона тобі зробила? — з притиском запитала Таня, обережно наближаючись. Катя теж прокралася ближче.
— Вона просто намагається показати тобі свою версію подій, — мовила Кармен заспокійливим тоном.
Ренесма нетерпляче насупилася.
— Будь ласка, дивіться, — звеліла вона Єлизарові. Вона простягнула до нього руку, але долоня завмерла за кілька дюймів від його обличчя — вона чекала.
Єлизар підозріло зиркнув на неї, а тоді обернувся до Кармен по допомогу. Та заохочувально кивнула. Єлизар глибоко вдихнув і нахилився вперед, поки чоло його не діткнулося долоньки.
Коли Ренесма почала, він здригнувся, але цього разу стримався, зосереджено заплющивши очі.
— А-а-а, — видихнув він за кілька хвилин, розплющуючи очі. — Розумію.
Ренесма усміхнулася до нього. Він повагався, а потім знехотя послав їй усмішку у відповідь.
— Єлизаре? — запитала Таня.
— Це все правда, Таню. Це не безсмертна дитина. Вона наполовину людина. Ходи сюди. Сама все побачиш.
Мовчки Таня, у свою чергу, обережно зайняла місце навпроти мене, а тоді й Катя; перша ж картинка, яку показала їм Ренесма, шокувала їх. Але коли все закінчилося, вони, як і Кармен із Єлизаром, задавалося, були цілковито скорені.
Я метнула погляд на Едвардове спокійне обличчя, вражена: невже справді все минулося так легко? Його золотаві очі були чистими, незатьмареними. Тут не було жодного обману.
— Дякую за те, що вислухали, — тихо сказав він.