— Що? — видихнув він. — Що ти сказала?
— Про що ти? Джейку, що сталося?
— Що ти мала на увазі, кажучи про справжній медовий місяць? Поки ти й досі людина? Ти жартуєш? Белло, це кепський жарт!
Я роздратовано зиркнула на нього.
— Я сказала: відчепися, Джейку. Це вже зовсім не твоя справа. Я не мала… ми не мали про це взагалі говорити. Це особисте…
Його величезні долоні схопили мене вище ліктів — пальці зімкнулися довкруж рук.
— Джейку! Пусти!
Він струснув мене.
— Белло! Ти зовсім голову втратила? Ти ж не можеш бути такою дурепою! Скажи мені, що ти жартуєш!
Він знову добряче струснув мене. Його пальці, тверді як перила, тремтіли, аж мене до кісток пробирав дрож.
— Джейку, припини!
Раптом темрява наповнилася постатями.
— Відпусти її! — Едвардів голос був холодний як лід і гострий як лезо.
Позаду Джейкоба з чорноти ночі долинув рик, а тоді його перекрив інший.
— Джейку, брате, відступися, — почула я настійливе прохання Сета Клірвотера. — Ти все одно будеш у програші.
Здавалося, Джейкоб просто заморозився — стояв і витріщався нажаханими, широко розплющеними очима.
— Ти можеш поранити її, — прошепотів Сет. — Відпусти її.
— Вже! — проричав Едвард.
Джейкобові руки безсило опустилися, і хвиля крові, що бухнула у моїх затиснених до того венах, болем відізвалася в руках. Та перш ніж я зафіксувала це відчуття, на місце, де щойно були гарячі долоні, лягли холодні руки, а тіло моє підхопив вітер.
Не встигла я моргнути, як опинилася за півдюжини кроків від місця, де щойно стояла. Едвард застиг обличчям до мене. Поміж ним і Джейкобом опинилися двійко величезних вовків, але вони, схоже, не мали щодо мене агресивних намірів. Навпаки — здавалося, вони намагались попередити бійку.
А Сет — оцей малий п’ятнадцятирічний бешкетник Сет — обхопив довгими руками Джейкоба, якого били дрижаки, й тягнув геть. Якщо Джейкоб перевернеться на вовка, коли Сет так близько від нього…
— Нумо, Джейку. Ходімо.
— Уб’ю тебе! — сказав Джейкоб, і голос його був таким глухим від люті, що прозвучав тихо, мов шепіт. Погляд його, застиглий на Едвардові, палав від ярості. — Я вб’ю тебе власноруч! Просто зараз! — він конвульсивно здригнувся.
Найбільший вовк, чорний, різко загарчав.
— Сете, геть із дороги, — просичав Едвард.
Сет знову потягнув Джейкоба. Джейкоб від люті був настільки роздризканий, що Сетові вдалося відтягнути його на кілька кроків назад.
— Джейку, не треба. Ходімо. Давай.
Сем — найбільший вовк, чорний — приєднався до Сета. Він притулив свою здоровецьку голову до Джейкобових грудей і добряче пнув.
Всі троє — Сет тягнув, Джейк тремтів, Сем штовхав — швидко зникли в темряві.
Ще один вовк зробив перший крок навздогін. У слабкому світлі я не могла напевно розгледіти колір його хутра — може, шоколадний? Отже, Квіл?
— Вибач, — прошепотіла я до вовка.
— Белло, вже все гаразд, — промурмотів Едвард.
Вовк позирнув на Едварда. Погляд його не видався дружнім. Едвард холодно кивнув. Вовк пирхнув, розвернувся й попрямував за рештою — і швидко розтанув, як і вони.
— Все гаразд, — сам до себе промовив Едвард, а тоді поглянув на мене. — Час повертатися.
— Але Джейк…
— Сем про нього попіклується. Він уже забрався.
— Едварде, пробач. Це було такою дурницею…
— Ти нічого поганого не зробила…
— Просто в мене вода за зубами не тримається! Для чого я… я не мала йому дозволити отак зі мною поводитися. І про що я думала?
— Не хвилюйся, — він торкнувся мого обличчя. — Треба повернутися на бенкет, перш ніж гості помітять нашу відсутність.
Я потрусила головою, щоб нарешті прийти до тями. Перш ніж гості помітять? Невже хоч хтось оце проґавив?
Але згодом, що більше я про це міркувала, то ясніше усвідомлювала: сутичка, яка мені видавалася шаленою, насправді тут, у темряві, проминула зовсім тихо.
— Ще дві секундочки, — попросила я.
В нутрі моєму все переверталося від переляку й горя, але це було ніщо — головним було те, що діялося навкруги. Я знала, що зараз мушу зіграти ідеальну виставу.
— Що з моєю сукнею?
— У тебе чудовий вигляд. Ні волосина не зрушена.
Я зробила два глибокі вдихи.
— Гаразд. Ходімо.
Він обняв мене й повів назад до світла. Коли ми опинилися попід мерехтливими ліхтариками, він ніжно підштовхнув мене до танцмайданчика. Ми розчинилися серед інших танцівників, наче наш танок зовсім і не переривався.