Уйлен і Науель зосталися довше, хоча я очікувала, що вони поїдуть разом із рештою членів амазонського клану. Карлайл не міг наговоритися з Уйлен, а Науель сидів поряд, дослухаючись, як Едвард оповідає різнобічну історію, відому тільки йому.
— Аліса дала Аро підставу, щоб уникнути бійки. Якби його так не нажахала Белла, він би навіть у цьому разі тримався свого початкового плану.
— Нажахала? Я?!
Він усміхнувся й подивився так, як іще ніколи не глядів: лагідно, та водночас із благоговінням й обуренням.
— Коли ти вже поглянеш на себе по-новому? — м’яко мовив він. А тоді заговорив голосніше, звертаючись не лише до мене, а й до всіх. — Вже років із двісті п’ятдесят вони не билися чесно. Вони ніколи, ніколи не вступали в бійку, де не мали переваги. Особливо відтоді, як до них приєдналися Джейн та Алек, вони займалися здебільшого вбивством тих, хто не міг їм протистояти.
Ви би знали, яке ми на них справили враження! Зазвичай Алек відрубає у жертв і відчуття, і свідомість, перш ніж починається вистава під назвою рада. В такому разі ніхто не втече, поки не пролунає вердикт. А тут стоїмо ми — вичікуємо, готові до будь-чого, переважаючи їх кількісно, обдаровані різними талантами, тоді як їхні таланти проти Белли не мають жодної сили. Аро збагнув, що поки Зафрина на нашому боці, під час сутички саме вони виявляться сліпими й безпорадними. Я певен, що їм би вдалося добряче пошарпати наші лави, але й вони були певні, що не уникнуть цього ж. Були навіть шанси, що вони зазнають поразки. А з таким вони раніше не стикалися. І сьогодні, зіткнувшись, не надто добре впоралися з ситуацією.
— Важко почувати самовпевненість, коли тебе оточують вовки заввишки з коней, — зареготав Еммет, буцнувши Джейкоба в плече.
Джейкоб несамохіть усміхнувся до нього.
— Саме вовки зупинили їх, — мовила я.
— Аякже, — радо погодився Джейкоб.
— Безсумнівно, — підтвердив Едвард. — Це була ще одна річ, якої вони в житті не бачили. Справжні діти місяця рідко гуртуються в зграї і заледве вміють контролювати свої інстинкти. Шістнадцятеро гігантських вишикуваних строєм вовків — то був сюрприз, до якого ніхто не був готовий. Гай насправді до нестями боїться вовкулак. Кілька тисячоліть тому він ледь не програв у сутичці з вовкулакою й потому так ніколи й не оговтався.
— Отож існують справжні вовкулаки? — запитала я. — На яких діють і місяць-повня, і срібні кулі, і все таке?
— Справжні, — пирхнув Джейкоб. — А я по-твоєму уявний?
— Ти знаєш, що я мала на увазі.
— Повня на них впливає, так, — мовив Едвард, — але срібні кулі не діють — це просто один із тих міфів, які люди вигадують, щоб почуватися трохи на рівних. Але їх небагато лишилося. Гай полював на них, допоки вони майже зникли.
— І ти ніколи про це не згадував, тому що…
— Тому що ніколи мова не заходила.
Я закотила очі, Аліса ж розсміялася, нахилившись уперед (вона була затиснена попід Едвардовою рукою), щоб підморгнути мені.
Я послала їй палючий погляд.
Я божевільно любила її, звісна річ. Але тепер, коли я нарешті впевнилася, що вона справді вдома, що її зрада була вдаваною, бо Едвард мав вірити, що вона нас покинула, я починала відчувати легеньке роздратування. Алісі доведеться дещо пояснити.
Аліса зітхнула.
— Давай, Белло, вивалюй.
— Як ти могла вчинити так із нами, Алісо?
— Довелося.
— Довелося! — вибухнула я. — Ти повністю переконала мене, що ми всі помремо! Кілька тижнів я почувалася, як руїна.
— Події могли розвиватися й за таким сценарієм, — спокійно мовила вона. — І в цьому разі ти мала бути готова порятувати Нессі.
Я інстинктивно міцніше притулила Нессі, яка спала в мене на колінах.
— Але ти знала, що є й інші сценарії, — звинуватила я її. — Ти знала, що надія існує. Чи тобі не спадало на думку, що ти могла все розповісти мені? Знаю, Едвард через Аро мав вірити, що ми в пастці, але ж ти могла розповісти мені!
Вона хвильку замислено вивчала мене.
— Не думаю, — нарешті сказала вона. — З тебе кепська актриса.
— Хтось тут щось сказав про мої акторські здібності?
— Белло, на тон тихіше, будь ласка. Ти хоч уявляєш, як важко було мені все організувати? Я навіть не була певна, що хтось на взір Науеля існує, — знала тільки, що мені доведеться шукати щось, чого я не можу бачити! Ти би спробувала пошукати порожнечу — скажу тобі, це не найлегше завдання з тих, із якими мені довелося стикнутися. Плюс нам треба було встигнути прислати до вас головних свідків — наче й без цього часу було не обмаль. А ще мені слід було весь час не спускати з тебе ока — на випадок, якщо ти захочеш передати мені ще якісь інструкції. В якийсь момент тобі б довелося розповісти мені детальніше про плани в Ріо. А до того я мусила спробувати передбачити тузи, які Волтурі заховали в рукаві, та залишити вам підказки, щоб ви змогли розробити тактику, — а на все про все у мене було заледве декілька годин. Та понад усе — я мала всіх вас переконати, що справді втекла, бо Аро повинен був цілковито упевнитися: ви теж не заховали туза в рукаві, адже в іншому разі він би ніколи не вискочив зі гри так, як зробив це в останню секунду. І якщо ти гадаєш, що я не почувалася покидьком…