Надвечір його загін зайняв оборону з тильного боку школи. Детально ознайомившись з обстановкою, Лауренц виставив пости, призначив зміну. Незадовго до опівночі, нібито почувши щось підозріле, він звелів солдатам півколом рухатися на південні позиції. Жоден з німецьких легіонерів не дотямив, що в результаті такого переміщення з північного боку утворювався вільний прохід.
Фалангіст біля входу до підвалу школи сонно посміхнувся, коли побачив, що до нього підходить німецький фельдфебель.
Лауренц вийняв портсигар і вдав, що ніяк не може знайти сірників. Фалангіст відразу поставив до стіни короткого італійського карабіна.
— Пор фавор! — В його руках блимнув вогник.— Душе прошю! — повторив він по-німецькому, запишавшися. І додав так само калічено: — Гітлер душе доприй!
«Ти сам полегшуєш мені справу»,— подумав Лауренц і ребром долоні блискавично ударив іспанця по сонній артерії. Ударив так, як учили його в авіашколі, коли проходили рукопашний бій. Пригодився також боксерський досвід, набутий в Айзенталі. Фалангіст звалився додолу.
В підвалі було темно. Принишклі полонені сиділи навпочіпки, ніхто не спав. Ураз двері рвучко відчинилися, і сніп світла упав на склеписту стелю. На порозі з'явився німецький фельдфебель з гвинтівкою в руці. Полонені розгублено дивилися на нього, не розуміючи знаків, що він їм подавав рукою.
Лауренц згаяв декілька секунд, поки придумував вихід із становища. Крутнувся назад, схопив фалангіста за комір й приволік неживе тіло до порога, Люди в підвалі, що якусь мить перебували в заціпенінні, враз заворушилися.
Коли вже останні полонені долали залізну огорожу в кінці шкільного подвір'я, пролунав перший постріл, Лауренц і три молоді баски прикривали втечу ручним кулеметом і двома автоматами. Одному баскові куля влучила прямо в лоб. Він відразу помер. Лауренца при відступі поранило в руку вище ліктя.
Звільненим пощастило пробратися в гори, де вони приєдналися до партизанського загону. Командував ним датчанин Гуннар йоренсен.
Лауренцова рана невдовзі загоїлась. Він узяв участь в операції по захопленню тилового обозу франкістських путчистів. На його очах командирові загону Гуннару Йоренсену кулеметна черга прошила груди. Через два дні розвідувальна група, до якої належав Лауренц, висаджувала в повітря міст. Тут його й схопили фалангісти.
На допитах, під час катувань він мовчав, як камінь. Його вважали командиром партизанського загону. Він не заперечував. Якби він сказав правду про себе, франкісти передали б його до легіону. Але й там на нього чекав смертний вирок. Він мовчав, і це зберегло йому життя. Сп'янілий від перемоги, каудильйо помилував Лауренца, і замість кулі він одержав довічне ув'язнення у каторжній тюрмі Ель Параїсо.
Лауренц заплющив очі і прислухався до свого дихання. Ніщо більше не порушувало тиші в цій духоті під білим шовковим дахом. Його голова схилилася набік.
За кількасот метрів на південь від білої цятки в піщаній пустелі кружляли беззвучно два великі світло-руді шуліки. Могильники, що не кладуть надмогильних плит.
Розділ IV
В чорних лискучих кахлях, що створювали враження, ніби стіни ванної аж до пофарбованої в темний колір стелі обтягнені шовком, мерехтіли зеленаві відблиски. Запах лаванди витав над Йозефом Кракмеєром, що лежав у купелі, також облицьованій чорними кахлями, і сповна втішався розкішшю цієї екстравагантно обставленої кімнати у Саласоновій віллі. Він перевертався з боку на бік, збризкував ароматною водою свої кістляві груди, аж раптом зніяковів, помітивши у блискучому дзеркалі кахлів свою задоволену, усміхнену фізіономію.
Кракмеєр випростався, потім сів, прибравши серйозного вигляду, і тверезим холодним поглядом окинув усе довкола себе. Ніби вперше дивився він на довколишні предмети, закопиливши губу.
Бридливо глянув ще раз на своє відображення у кахлях. Типове південне зманіження, мало не розбещеність. Нізащо не допустить він, щоб і Крап полоскав тут своє гузно. У цього Саласона нічого військового!
Кракмеєр відкрив кран, потім узяв ручний душ і облив тіло сильним струменем крижаної води. Його пройняв дрож, але в цю хвилину він відчув, що знову почав жити за залізними принципами німецького чиновника. Це скидалося на самопокарання, нещадне, немилосердне. З купелі він вийшов переможцем.
Він одягався, коли у двері постукали. За порогом ванної постав Крап. У його голосі відчувалося хвилювання.
— Гауптштурмфюрере... Полковник Саласон хоче негайно поговорити з вами. Він просить спуститися до нього в кабінет.