Але багато дівчат мали сміливість зробити цей крок. Енн Дьюлані й Елсі Міллер перші обтяли волосся, довівши матерів до шалу, а інших — до шоку. Вони, звичайно, наділи б цю сукню, і, напевно, високі й стрункі, мали б приголомшуючий вигляд. Розслаблено напівлежали на канапах, наче сама думка про бал вичерпала усі їхні сили. Дві інші дівчини в коротших сукенках куйовдилися біля відчиненого вікна й палили (пляшка, яку вони передавали одна одній, напевно, не містила лимонад). Ще кілька дівчат у традиційніших сукнях стояли у протилежному кінці кімнати й робили вигляд, що розмовляють, крадькома милуючись своїм відбиттям у дзеркалі над каміном.
У розпачі Марджі шукала когось досить знайомого, щоб посидіти з ним, поки не видивилась Грейс Скотс та Емілі Гаррісон Палмер, з якими ходила до школи до дев'ятого класу, поки не вступила до Еббот Академії, а вони — пішли до школи міс Портер. Їхні сукні були такими ж традиційними, як і її, і, підсівши до них на канапу, вона відчула полегшення й знайомий дрож, який зазвичай охоплював її, коли порівнювала себе з іншими дівчатами, що завжди були вродливішими, моднішими, сучаснішими, ніж вона.
— Хто вони? — пошепки спитала Марджі, крадькома схиляючи голову в бік дівчат із цигарками.
— З півдня, — відповіла Емілі Гаррісон з гордовитою зневагою. Вона була багатою, її батьки приїхали до Вашингтона з Атланти й мати мала такий масний акцент, що його можна було намазувати на хліб. — А ці, — додала, показавши на дівчат біля каміну, — з європейських королівських родин. Можеш у це повірити? Далекі родичі, звичайно. Кажуть, що вештаються тут, шукаючи чоловіків, бо їхні батьки бідні, мов церковні миші.
— Не пліткуй, Емілі Гаррісон! — розсердилася Грейс. Була надзвичайно доброю, з тих дівчат, яких учителі обирали для опіки над новими учнями і які були схильні до гірких сліз у разі найменшого розчарування. — Певна, що вони дуже милі.
— Я не сказала, що вони не дуже милі, сказала лише, що дуже бідні, — заперечила Емілі Гаррісон, підняла руки й оглянула нігті. — У Європі всі бідні. Тут, здається, також. Мама казала, що за її часів не було балів зі стількома дебютантками відразу.
— Вони такі гарні, — зітхнула Марджі, розмірковуючи про європейок. Вони не дивилися на неї, їхні сукні мали глибокий виріз на спині, що демонстрував білу, як сніг, шкіру. Чи були вони принцесами, спитала вона себе. На двох були діадеми, що виблискували у світлі каміна, але на Марджі теж була діадема, хоча навряд чи вона була принцесою. Просто вони здавалися витонченими, досконалими, у рухах їхніх рук проглядала грація балерин, вигини ший, кістки обличчя немов були викарбовані з мармуру. Горді постави, прямі плечі. Марджі мимоволі виструнчилася. Навіть не будучи принцесами, вони були членами королівської родини, і вони спускатимуться сходами разом з нею.
— Це бентежно? — спитала Марджі. Вона не могла стриматися. Припускала, що має бути спокійною, як Енн і Елсі, млосно відчуженою, як ті на канапі, однак у неї не виходило. Вечір обіцяв їм блиск, іскри, елегантність, таємницю збентеження. Ох, Енн і Елсі були просто дурненькі, от і все. Вона танцюватиме з Робертом Велшем, надзвичайно гарним другом родини, він має бути її кавалером, вона питиме шампанське, навіть якщо батьки і не схвалюють це, і насолоджуватиметься кожною миттю.
— Жахливо хвилююче! — підтвердила Грейс, й іскорки в її очах були зовсім такими, як в очах Марджі, хоч Грейс і запевняли, що вона одружиться з Тео Геловеєм — їхні родини про це давно домовились — і, може, зовсім би сюди не прийшла, коли б її мати фактично не була однією з впливових осіб вашингтонської громади. — Я бачила бальну залу дорогою сюди, вона надзвичайно пишна. І твоя сукня, Марджі, насправді приголомшлива. Вигляд у тебе пречудовий.
— Дякую, — відповіла Марджі стримано, хоча серце її забилося швидше від компліменту.
Батько сказав їй: — Маєш прегарний вигляд, кицюню. — Але це було його особливістю, мама сказала: — Твоя діадема з'їхала, — а після того, як я її наділа, — Неллі не зробила нічого жахливого з твоїм волоссям. — То була найінтимніша похвала, яку Марджі коли-небудь чула від своєї матері — худої серйозної жінки, що ніколи не розуміла своєї мрійливої неповороткої доньки, яку їй удалося народити.