Під ударом опиняємося не тільки ми — Росія завдає ударів по Європі й з Європи, розконсервовуючи проросійські проекти, експертів, політиків, просто «корисних ідіотів». Потрібно шукати асиметричні відповіді. Мусимо знайти такі рішення, які, з одного боку, дозволять нам підтримувати високий рівень готовності військ і їхню здатність відбити пряму атаку, а з іншого — не знищать нашу економіку. Насамперед Україна має радикально змінити систему ухвалення рішень у цій сфері.
Що далі?
Фантомні болі старої системи, що розвалилася як із природних причин, так і за активної допомоги збоку, зрада стратегічного партнера — все це дає нам можливість не брати в дорогу кайдани минулого, а справді рішуче йти вперед. Ми повинні сформувати нову модель системи національної безпеки та оборони, спроможну відповідати на виклики дня не тільки нинішнього, а й завтрашнього. Росія (якщо тільки не станеться чогось екстраординарного, що не вписується в загальний прогноз розвитку ситуації) буде для України довгостроковим дестабілізуючим супутником, що постійно підводить нас до межі масштабної війни, за якою цілком може вибухнути й «велика війна».
Наше виживання залежить від того, чи будемо ми до неї готові. Це і є найголовніше стратегічне завдання. Для всіх і для кожного.
Глосарій
Агресія збройна — застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України[2].
«Борг Януковича» — інструмент фінансового тиску на Україну з метою доведення її до стану дефолту в умовах гібридної війни з боку РФ. Заборгованість України перед Росією, сформована шляхом викупу російським Фондом національного добробуту (ФНД) у грудні 2013 року дворічних євробондів із купоном 5 % (цінні папери українського Уряду, що були розміщені на Ірландській фондовій біржі) на загальну суму $ 3 млрд та з терміном погашення до 20 грудня 2015 року. Була сформована суто на політичних умовах (відмова від євроінтеграційного курсу України).
Багатовекторність зовнішньої політики України — концепція зовнішньої політики, сформована наприкінці 90-х років ХХ ст., яка мала на меті встановити певний баланс інтересів та зовнішньополітичної активності України у трьох основних напрямках — російському, європейському та східному (Чорноморський регіон та країни Азії). За лаштунками української політики багатовекторності стояла необхідність жорсткого вибору на користь одного з двох варіантів — проросійського або проєвропейського. Відносна рівновага векторів мала тимчасовий характер, політика багатовекторності виявилася неефективною і зрештою, під час Революції гідності у кінці 2013-го на початку 2014 рр., була остаточно зруйнована[3].
Військово-цивільна адміністрація — це тимчасовий державний орган у одному чи декількох населених пунктах, адміністративному районі чи області, що діє у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України і призначений для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі проведення антитерористичної операції[4].
Внутрішньо переміщені особи (ВПО) — люди або групи людей, які були змушені залишити свої будинки або місця звичайного проживання, зокрема, внаслідок, або задля уникнення наслідків збройного конфлікту, масових проявів насильства, порушення прав людини, природних або техногенних катастроф, і які не перетинали міжнародний кордон.
Гібридні загрози — синергетичні загрози, породжені змінами у глобальному безпековому довкіллі, що виникають унаслідок можливості одночасного поєднання застосування традиційних конвенційних збройних методів з нетрадиційними засобами насильства (іррегулярного, дезорганізаційного, терористичного, кримінального тощо) у сукупності з перетворюваними на зброю традиційно невійськовими засобами впливу (дипломатичними, інформаційними, економічними та ін.). В умовах гібридних конфліктів різного рівня синхронне поєднання конвенційних та неконвенційних засобів створює взаємно підсилювальний руйнівний ефект.
Державна інформаційна політика — сукупність основних напрямів і способів діяльності держави щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації[5].