Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
Зауваги щодо окремих власних імен та топонімічних назв
Власні імена та топонімічні назви в лінгвістично змішаному реґіоні — проблема, відома всім історикам. На щастя, Донбас у цьому аспекті не такий складний, як сумнозвісні переназви Львова (Lemberg, Львов, Lwów, Leopolis). Хоча варіанта, який задовольняв би всіх, немає. Наприклад, Нікіта С. Хрущев (етнічний росіянин), Ніколай та Александр українською звучать відповідно як М. (Микита) С. Хрущов, Микола та Олександр. Російська назва Луганск українською передається як Луганськ (або Луганське), проте більшість місцевих мешканців називають своє місто по-російському Луганск (гортанний український г, а не проривний російський ґ) під впливом української. Місто Джона Г’юза для більшості його жителів було Юзовкою, проте місцеві українці називали його Юзівкою. У випадку з українськими топонімічними назвами та іменами справа ускладнюється тим, що були внесені кілька змін до правопису, серед яких найсумнозвісніша — скасування 1933 р. радянською владою специфічної української літери ґ. І в російській, і в українській мовах проблема поглиблюється ще й частими змінами офіційних топонімічних назв.
Для збереження послідовності в цій книжці я здебільшого дотримувався українських варіантів географічних назв для сучасного українського Донбасу і російських назв — для російського. З прізвищами та іменами важче, але я послуговувався російськими варіантами власних назв для росіян та українськими — для українців. В усіх випадках я керувався правилами транслітерації Бібліотеки Конґресу. Так, я брав Луганськ (Luhans’k а не Lugansk чи Luhans’ke), Донецьк (Donets’k, а не Donetsk чи Donets’ke), Харків (Kharkiv, а не Khar’kov), Таганрог (Taganrog, а не Tahanrih), М. С. Грушевський (M. S. Hrushevs’kyi, а не M. S. Grushevskii чи М. S. Hruševs’kyj), М. О. Скрипник (M. O. Skrypnyk, а не N. A. Skrypnik). Я вживав також усталені англійські аналоги таких поширених назв, як Москва (Moscow, а не Moskva), Санкт-Петербурґ (St. Petersburg, а не Sankt-Peterburg), Київ (Kiev, а не Kyiv чи Kyyv), та Чорнобиль (Chernobyl’, а не Chornobyl’).
Проте годі бути цілком послідовним, оскільки багато українців, наприклад, спочатку писали російською мовою. У суперечливих випадках я наводив і українські, і російські варіанти.
Нижче поданий неповний список важливих змін в географічних назвах:
Артемівськ: Бахмут (до 1924 р.).
Донецьк: Юзівка (до 1924 р. і під час німецької окупації 1941–1943 рр.), Сталіно (1924–1961 рр.).
Кадіївка: Стаханов (1978–1991 рр.).
Красноармійськ: Гришине (до 1934 р.), Постишеве (1934–1938 рр.), Красноармійське (1938–1964 рр.).
Краснодон: Сорокине (до 1938 р.).
Луганськ: Ворошиловград (1935–1958, 1970–1990 рр.).
Маріуполь: Жданов (1948–1990 рр.).
Шахти: Александровск-Грушевский (до 1920 р.).
Донецьку губернію створено 1919 року. Після низки складних адміністративних змін (зокрема й відходу крайньої східної частини території до російського Північнокавказького краю [Карта 1.2]), 1932 р. засновано Донецьку область. 1938 р. її розділили на Сталінську і Ворошиловградську області, які згодом стали відповідно Донецькою і Луганською областями.
ПОДЯКИ
За майже дев’ять років праці над цією книжкою я отримав величезну допомогу від численних організацій і окремих осіб. В дослідженні мені сприяли багато архівів, передусім у Москві, Києві, Донецьку та Луганську. Коли 1988 р. я почав працю над книжкою, мені й на гадку не спадало, що я матиму доступ до деяких із цих архівів. Я високо ціную щедру допомогу архівознавців із понад двадцяти організацій (поданих у Джерелах), з яких я брав матеріали для своєї книжки. Я також хотів би висловити вдячність бібліотекам, де я ознайомився з багатьма публікаціями, використаними в цій праці: колишній Ленінській бібліотеці в Москві, Національній науковій бібліотеці ім. В. Вернадського в Києві, публічним бібліотекам Донецька та Луганська, Британській бібліотеці, бібліотеці Кембриджського університету, бібліотеці ім. Олександра Байкова Бірмінгемського університету, публічній бібліотеці Нью-Йорка, бібліотеці Індіанського університету та різним бібліотекам Гарвардського університету.