І хоча дехто з сусідів, без жодних сумнівів, радів з приводу того, що Петті зараз пожинала плоди звеличення винятковості свого сина, але факт лишався фактом — Керол Монаген теж ніколи не любили на їхній вулиці, Блейка вважали непорядним, про Конні казали, що вона дивна, та ніхто так і не зумів повірити в щирість Джоуї. Чим більше розповсюджувалися новини про його бунт, тим більше дрібне дворянство Ремзі-Гілла жаліло Волтера, турбувалося про психічне здоров’я Петті та відчувало всебічну заспокоєність та вдячність Богові за те, що їхні власні діти були цілком нормальні: які вони були щасливі, Коли батьки були щедрі до них; як невинно вони просили допомогти із домашньою роботою чи есеєм для коледжу; які догідливі були, телефонуючи, щоб розказати, де проводять свій позашкільний час; як вони завжди хвалилися своїми маленькими повсякденними бійками; які завжди передбачувані вони були у своїх перших спробах сексу, марихуани та алкоголю. Біль, який виходив з дому Берґландів, був sui generis[18] на Бар’єр-стрит. Волтер — який, хотілось думати, і гадки не мав про те, як Керол описала ніч, коли він утратив розум, — ніяково визнавав перед сусідами, що вони з Петті «зазнали поразки» як батьки і тепер лише намагаються не сприймати це близько до серця.
— Іноді він приходить до нас навчатися, — казав Волтер, — але просто зараз, здається, йому зручніше проводити ночі в Керол. Подивимось, як довго він протримається.
— А як Петті все це переживає? — питав у нього Сет Полсен.
— Не дуже.
— Ми б хотіли запросити вас обох на вечерю...
— Було б чудово, — погоджувався Волтер, — але мені здається, Петті потрібно на деякий час поїхати до материного старого будинку. Вона там усе ремонтує, ви ж знаєте.
— Я тривожусь за неї, — у Сета зірвався голос.
— Я також трохи хвилююсь за неї. Але я бачив, як вона опановувала біль, коли займалася спортом. Вона колись розбила коліно на передостанньому курсі й провела ще дві гри в такому стані.
— Хіба вона тим самим не дійшла до операції, яка поклала край її кар’єрі спортсменки?
— Ця історія мала лише зміцнити її твердість, Сете. Ну, про те, як вона може терпіти біль.
— Так-так.
Волтер та Петті так ніколи й не дійшли до Полсенів на вечерю. Петті поїхала з Бар’єр-стрит і сховалася на Безіменному озері на всю зиму та весну, а коли її машина і з’являлася на вулиці — наприклад, на Різдво, коли Джесіка повернулася з коледжу і мала, за словами друзів, «словесну бійку» з Джоуї, після чого він переселився у стару спальню більше ніж на тиждень, щоб його правильна сестра змогла провести свята так, як треба, — Петті уникала сусідських зборів, де її випічці та привітності колись були так раді. Іноді до неї заходили жінки за сорок, які, судячи з їхніх зачісок та лозунгів на бамперах «Субару», були її старими подругами з баскетбольної команди. Пішли чутки, що вона знову запила, але все то були виключно здогадки: незважаючи на свою привітність, вона так і не завела близької подруги в Ремзі-Гіллі.
До Нового року Джоуї вже повернувся до дому Керол та Блейка (сусіди вважали, що більше за все його там приваблювала можливість спати в одному ліжку з Конні). Його друзі знали його як активного й войовничого противника мастурбації, при будь-якій згадці про яку він включав ту свою поблажливу посмішку; він проголосив, що його мета — пройти по життю, не забруднившись таким заняттям. Більш проникливі сусіди (в тому числі й Полсени) підозрювали, що Джоуї просто подобається бути найрозумнішою людиною в домі. Він став принцом великого залу, дозволяючи користуватися його принадами всім, кого вшанував своєю дружбою (та роблячи те пивне барильце, за яким ніхто не дивився, предметом суперечок на всіх сусідських родинних вечерях). Його манера поведінки із Керол межувала із фліртом, а Блейка він причарував тим, що їм подобались одні й ті самі речі, особливо — робочі інструменти та вантажівка останнього, за кермом якої він навчився водити машину. А з його дратівливої посмішки, з якою він дивився на однокласників, коли ті раділи успіхам Альберта Ґора[19] та сенатора Велстона[20], — ніби, з його точки зору, лібералізм є такою ж слабкістю, як схильність до мастурбації, — можна було судити, що він перейняв від Блейка й політичні погляди. І замість повернення до Монтани все наступне літо він займався будівельними роботами.
19
20