Галина Павлівна забрала папери, відразу вирушила до Першого. Той не змусив себе довго чекати. Вже через півгодини зібрав нараду.
— У країні йде перебудова, а ми працюємо по-старому. Це ж треба дійти до такого — використовувати матеріали ще 1953 року.
— Ми постійно чистимо столи, — спробувала заперечити завідуюча загальним відділом Марія Кузьмівна, чим викликала обурення Першого.
— Виходить, я вигадую?! Оце постанови, які зберігаються у відділі пропаганди і агітації. Вірніше, не постанови, а проекти, тобто, вони без печаток. А якби були печатки, ви, Марія Кузьмівна, вже тут не сиділи б.
Перший доручив комісії під керівництвом завідувача оргвідділом Биконова перевірити всі столи працівників апарату. Вийшов досить багатий улов. Зі столів витягли кілька десятків постанов та інших документів.
— Марія Кузьмівна, під вашу особисту відповідальність, — передав документи завідуючій загальним відділом Перший. — Негайно запросіть технічку, нехай у присутності свідків спалить папери до єдиного, а то наші працівники ще розберуть назад. Знаю їх. Не хочуть думати головою, переписують з пустого в порожнє.
Степан Іванович несподівано вніс нове в роботу райкому і партійних органів всієї області. Перший про те, що сталося, розповів одному з працівників обкому партії, перевірка паперів пройшла не тільки у всіх райкомах, але і в первинних партійних організаціях.
Глава 3
Степан Іванович вирішив особисто побувати на безалкогольному весіллі в колгоспі «Батьківщина», щоб переконатися в правильності політики партії. Захід проводили спеціально для бюро, запросили журналістів з районного та обласного центрів, щоб показати, як у нових умовах поєднують свої долі молоді трудівники села. У кращому в районі будинку культури прямо в просторому фойє накрили столи. Святкову атмосферу створювали численні плакати з жартівливими побажаннями молодим, які частково закривали оригінали картин радянських художників.
Грав вокально-інструментальний ансамбль. Оператор обласного телебачення разом з режисером детально знімали все, що відбувається. І паперові плакати, і картини, і ошатних гостей, яким не давали спокою постійні спалахи фотоапаратів.
Столи валилися від страв. Холодні закуски, салати, мінеральна вода і навіть кілька пляшок шампанського. Гостей зустрічали молоді — передовий механізатор Шурик і вихователь дитячого садка Валя. Приймали подарунки і запрошували гостей до зали.
Степан Іванович давно не заходив до будинку культури. З минулого року, коли проводили районну нараду з виборів до місцевих рад. Тоді заблукав у численних кімнатах і коридорах. Ледве знайшов вихід.
У нього закрутилася голова і від дзеркал, і від плакатів і картин, і від натертої до блиску паркетної підлоги. Установа культури мала зал для глядачів, бібліотеку, буфет, не кажучи вже про численні приміщеннях для занять в різних гуртках і секціях, для зберігання інструменту, костюмів та іншого.
До Степана Івановича підійшов Микола Семенович, який відповідав за проведення безалкогольного весілля. Господарство і сільська рада брали на себе всі витрати. Тому батьки молодих погодилися на такий захід.
— Як? — запитав інструктора.
— Вищий пілотаж, як говорили у нас у частині.
— Ото ж бо й воно, — посміхнувся Шевельов. — Фірма віників не в'яже.
Не встигли перекинутися парою слів, як підбіг оператор обласного телебачення, довго й захоплено знімав їх з секретарем в різних ракурсах. Степану Івановичу стало незручно, коли молода людина навіть лягла на підлогу, щоб вловити мить. Микола Семенович звик до камер, поводився абсолютно вільно і спокійно. Знав, телевізійники все одно виберуть потрібні картинки і покажуть його в найкращому вигляді.
Камеру змінив мікрофон. Дівчина з обласного радіо просила висловити Степана Івановича свою думку про подію. Він не міг відмовити юній особі, розповів про нові традиції та обряди, про те, що в районі затверджується тверезий спосіб життя.
Микола Семенович доповнив інтерв'ю прикладами.
Гості зайняли місця за столами. Інструктор сів поруч з секретарем парткому. Біля них — голова колгоспної організації боротьби за тверезість, розкішна блондинка Віра Іванівна. Саме до неї небайдужий Тарасов. І секретар парткому зробив все, щоб наблизити жінку до нього.
Підсіла до інструктора, розуміючи, що може вирішити для колгоспу і сільської ради відразу кілька проблем. Від них просто відстануть, а в кращому випадку узагальнять досвід, зроблять символом боротьби за тверезість. Як свого часу зробили героя з Олександра Матросова, який своїм тілом прикрив амбразуру, Зої Космодем'янської, Павлика Морозова і багатьох інших.