Він поглянув на Джека, очікуючи зауважень, і Джек знову спалахнув рекламною усмішкою, великою й образливо зубастою.
Уллман продовжив:
— «Оверлук» було збудовано в тисяча дев’ятсот сьомому — тисяча дев’ятсот дев’ятому роках. Найближче місто Сайдвіндер — за сорок миль[6] на схід звідси по дорогах, які стають непрохідними десь від кінця жовтня чи від листопада і до якогось дня в квітні. Збудував готель чоловік на ім’я Роберт Таунлі Ватсон, дід нашого сьогоднішнього техніка-доглядача. Тут бували Вандербільти й Рокфеллери, Астори і Дюпони. Чотири президенти зупинялися в Президентському люксі. Вілсон, Гардінг, Рузвельт і Ніксон.
— Я б не дуже пишався Гардінгом і Ніксоном, — мугикнув Джек[7].
Уллман насупився, але попри це продовжив:
— Для містера Ватсона це виявилося понад його сили, тож тисяча дев’ятсот п’ятнадцятого року він продав готель. Його знову продавали у тисяча дев’ятсот двадцять другому, двадцять дев’ятому та тридцять восьмому роках. Готель простояв порожнім до кінця Другої світової війни, аж поки його не придбав, щоб цілком переобладнати, Горес Дервент — винахідник-мільйонер, пілот, кінопродюсер і підприємець.
— Я знаю це ім’я, — сказав Джек.
— Авжеж. Схоже, що все, до чого він торкався, перетворювалося на золото… окрім «Оверлука». Перш ніж поріг готелю переступив перший післявоєнний гість, він вгатив у нього понад мільйон доларів, перетворивши старезну реліквію на туристичну принаду. Це саме Дервент додав корт для роуку, який, як я бачив, так вам сподобався, коли ви сюди прибули.
— Роуку?
— Такий собі британський предок нашого крокету, містере Торренс. Крокет — це перекручений роук[8]. За легендою, Дервент навчився цієї гри від свого особистого секретаря й абсолютно закохався в неї. Наш роук-корт, либонь, найкращий в Америці.
— Не маю щодо цього жодних сумнівів, — поважно промовив Джек.
Корт для роуку, парк, повний фігурно підстрижених живоплотів у формі тварин, що ще? Поле для гри «Дядечко Віґґлі»[9] за складом, де зберігається реманент? Він уже почувався дуже втомленим від містера Стюарта Уллмана, але бачив, що той іще не закінчив. Уллман бажав скористатися можливістю виговоритися, і то до останнього слова.
— Втративши три мільйони, Дервент продав готель групі інвесторів із Каліфорнії. Їхній досвід з «Оверлуком» виявився не менш невдалим. Просто не готельної справи люди. У тисяча дев’ятсот сімдесятому готель купив містер Шоклі з групою партнерів і управління ним довірив мені. Ми також були збитковими кілька років, але я маю щастя повідомити, що віра в мене теперішніх власників залишалася непохитною. Минулий рік ми завершили без збитків. А цього року вперше майже за сім десятиліть фінансова звітність «Оверлука» писалася чорним чорнилом.
Джек був припустив, що гордість цього клопіткого чоловічка заслужена, а тоді на нього знову накотила хвиля тієї ж відрази.
Він сказав:
— Я не вбачаю жодного зв’язку між беззаперечно яскравою історією «Оверлука» і вашим враженням, ніби я не підходжу для цієї роботи, містере Уллман.
— Одна з причин того, що «Оверлук» втратив стільки грошей, полягає у його дряхлінні, яке відбувається кожної зими. Це зменшує нашу рентабельність набагато дужче, ніж ви можете собі уявити, містере Торренс. Зими тут фантастично жорстокі. Для вирішення цієї проблеми я впровадив у штат зимового доглядача, щоби займався котельнею й щоденно по черзі протоплював різні частини готелю. Щоби лагодив пошкодження, щойно вони трапляться, усе виправляв, аби завадити стихії розширити плацдарм. Щоби був постійно готовим до будь-якої і всякої непередбачуваної ситуації. На першу нашу зиму я найняв не одну людину, а сім’ю. Трапилася трагедія. Жахлива трагедія. — Уллман поглянув на Джека холодно, оцінно. — Я зробив помилку. Чесно це визнаю. Той чоловік був п’яницею.
Джек відчув, як його рот повільно розтягує напружена усмішка — цілковита протилежність тій рекламній, на всі сяючі зуби.
— Ось у чім річ? Мене дивує, що Ел вам не сказав. Я кинув.
— Авжеж, містер Шоклі сказав мені, що ви більше не п’єте. Також він розповів мені про вашу останню роботу… останній ваш, так би мовити, відповідальний пост, так? Ви викладали мову в одній приватній школі у Вермонті. Ви дали волю своєму норову. Не вважаю за потрібне наразі входити в деталі. Але все-таки випадок з Ґрейді вважаю достатньо промовистим і саме тому я торкнувся питання вашої… гм, вашої передісторії в цій співбесіді. На зиму тисяча дев’ятсот сімдесятого — тисяча дев’ятсот сімдесят першого року, після того як ми відновили «Оверлук», але ще до нашого першого сезону, я найняв цього… цього нещасного на ім’я Делберт Ґрейді. Він перебрався до помешкання, у якому оселитися й ви з дружиною і сином. У нього була дружина і дві доньки. Я мав сумніви, головним чином через суворість зимового сезону та той факт, що родина Ґрейді на п’ять чи шість місяців залишатиметься відрізаною від зовнішнього світу.
7
Warren Gamaliel Harding (1865—1923) — 29-й президент (1921—1923), за якого було проведено чимало гідних реформ, але одночасно сталося чимало великих корупційних скандалів, зокрема в Бюро нагляду за дотриманням Сухого закону; Richard Nixon (1913—1994) — 37-й президент, єдиний в історії США, який у результаті Вотергейтського скандалу пішов у відставку, щоб уникнути імпічменту.
8
Тут Уллман виявляє свою необізнаність, оскільки насправді гра
9
«Uncle Wiggily» — популярна настільна гра за мотивами книжок надзвичайно плідного дитячого письменника Говарда Ґаріса (1873—1962) про старого, ревматичного, але прудкого й розумного кроля Дядечка Віґґлі.