Усе залежить не стільки від особистості, скільки від середовища.
Я — нещасний Моцарт в Африці.
Вовчик заїхав за мною о третій ранку. Холодно. В машині вже сиділи дядько Петро та п’ятнадцятилітній, але дуже здібний, брат Вовчика Ченя. Ми поїхали в бік новоселищного ринку.
В особі Чені дядько Петро надибав вільні вуха й вливав в них:
— Останні роки США були адвокатами палестинців. Вони в’язали руки ізраїльській армії та спецслужбам, вимагали поступок від уряду. Керівники «Хамас», демократичного фронту визволення Палестини, досі живі лише завдяки американській протекції.
(Ченя покірно слухав, але починав дрімати).
США довгий час розглядали «Талібан» як корисну противагу існуючим в регіоні старим загрозам. Американці свого часу не добили Хусейна, бо вважали, що він буде противагою Ірану. Вони взагалі толерували ісламських екстремістів на відміну від, скажімо, слов'янських.
Тому з політичної точки зору теракти 11 вересня невигідні своїм організаторам та натхненникам. Люди, які пішли на них, не думали про політику. Вони думали про Аллаха. Вони, як їм здавалося, протидіяли сатані. Це зіткнення світів. Пророк Мухаммад проти Мікі Мауса.
Не існує аргументів, які можуть переконати палестинця, що удар по Пентагону — це жахливо. Він знає, що це прекрасно. Він належить до іншого світу, іншої доби, у нього очі влаштовані інакше. Там де ми бачимо обгорілі трупи, він бачить Рай.
Ми зупинилися на погано освітлений вулиці. Вовчик з братом Ченею вийшли, щоб скрутити номери з якоїсь автівки, припаркованої на протилежному боці.
Я сказав дядькові:
— Що ти зациклився на тому 11 вересня?
— Ти не можеш оцінити масштаб, — відповів він. — Здійснено найграндіозніший терористичний акт усіх часів. І він буде найбільш «результативним» за своїми наслідками. Серйозно поранено кілька священних корів сучасної цивілізації. Перша постраждала корова — це відкрите суспільство. Тепер його доведеться трохи закрити. Наскільки? Демократію легко перелякати до фашизму. Друга поранена корова — це права людини. Їм доведеться наступити на горло в Сполучених Штатах і заплющити очі на їх порушення в багатьох інших країнах. Правозахисник — це терорист у профіль. Третя напівздохла корова — це гуманізм у міжнародній політиці. Якщо Буш хоче залишитися президентом, а американці собою, то відповідь має бути страшною. Стертий з лиця землі Кабул, Багдад. Розв'язані руки Ізраїлю для знищення всіх у Палестині, хто має хоча б найменший стосунок до терору, всіх, хто має стосунок до тих, хто має стосунок, всіх, хто хоча б бачив їх по телевізору, членів їхніх сімей і свійських тварин. Проте…
Повернулися Вовчик з Ченею, й ми поїхали далі. Дядько Петро, збуджений ризиком, який нам незабаром доведеться пережити, продовжував:
— Проте після цього американцям доведеться суттєво згорнути свою зовнішньополітичну активність. Не лише Хеврон, не тільки Скоп’є, Вашинґтон — теж прифронтове місто. Сполученим Штатам значно важче виконувати роль світового лідера, значно важче ухвалювати доленосні рішення, важче вчити кого б не було. Тепер вони знають, що не буває відповідальності без страждань. За блиском слави й медом лестощів забувають, що вождь — це жертва.
Ось «жигуль», здається, не зовсім убитий. Ми зупинилися метрів за вісімдесят поперед нього, так, щоб добре бачити дві вулиці й будинок, біля якого він припаркований. Посиділи кілька хвилин, щоб подивитися, чи хтось не вештається. Дядькове базікання нас заспокоювало, тому я не переривав його.
Американці втратили знахабнілість від безпеки. А вона не могла не виникнути у генералів, які, сидячи в Брюсселі, по супутниковому зв’язку спостерігали як палає Белград. Тепер вони знають, що їх можуть дістати і в Брюсселі, і в Пентагоні. Порівняйте душу брюссельського генерала і душі тих кількох людей, які самі призначили дату своєї смерті й 11 вересня довели всім, що неможливого не існує.
(Здається, все спокійно. Четверта ранку — час найміцнішого сну.)
Ось і настала справжня багатополярність. Бідні ущербні московські євразійці гадали, що багатополярність — це, коли крім Вашинґтона, хтось у світі слухається ще Москви та Ісламабаду. А насправді, полюсом, не гіршим за будь-який інший, може бути десяток чоловік, які не бояться смерті і серйозно ставляться до того, що написано в Корані, Талмуді чи Євангеліях.
Ми вийшли. Ченя пересів за кермо нашої машини, дядько став на стрьомі, Вовчик порався з дверима «Жигулів», а я йому підсвітлював.
На двері й замок запалення у Вовчика пішло десь хвилини чотири. Ми з дядьком повернулися до нашої машини і їхали попереду, а Вовчик на «Жигулях» — за нами.