«Лідер» не жартував, зберігав драматичну серйозність і закликав мене до самопожертви в ім’я його грандіозних інтриг. Він казав, мляво жестикулюючи лівою рукою: «Реалізовувати свободу, плисти в довільному напрямкові можна, коли на морі штиль. Але коли здіймається ураган, треба плисти лише згідно з ураганом. Це важко й небезпечно, але кожний інший напрямок — самогубний. Голос Бога — у сильному вітрі».
— Ні, — заперечував я, — написано, що Бог — у голосі пронизливої тиші, після цього вітру.
Я ходив оглядаючись. Крім есбеушників, нікого небезпечного не помічав, але розумів, що барига може й не зупинитися. Ченю я відпустив, але баригу доведеться якось убити. Не все ж життя перебувати під сокирою!
Проте найбільше мене пригнічувала безсенсовість. Я думав — заради чого я плентаюся за «лідером»? Заради грошей та перспектив. Перспектив здобути більші гроші. А навіщо мені гроші? Для життєзабезпечення. Й це життєзабезпечення потребує так багато зусиль, що на життя сил не лишається. А коли ж буде сповнене сенсу, творчості й революції життя? Коли зуби повипадають.
«Що ти нудишся? — питав Турчинов. — Є розвага. Юля мала виступати перед агітаторами Рівненської області. Проте вона нині на ток-шоу. Її мав замінити Соболєв, але він ще не приїхав з Тернополя. Виступи ти, вони все одно зберуться, не в такій кількості, як на Юлю, але ти ж там будеш».
Агітаторів зібралося сотні чотири.
«Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!» — закричав я в мікрофон. Зал підхопив. Далі ідей в мене не було. «Ющенко, — продовжив я, — це наша європейська перспектива. Ось уяви собі, що сьогодні приходиш додому і засинаєш, як завжди.
І ось уві сні тобі являється Богородиця. І каже тобі, людині, яка ніби уявляє себе Християнином: „Знаєш що, рідний, я так вважаю, що у тебе має бути місія в цьому світі. І через цю місію ти спасешся. Так от: завтра ти мусиш продати все, що маєш, розпихати всі свої шмотки і, на зібрані кошти, поїхати назавжди в місто Суми, почати проповідувати в Ім’я Ісуса Христа, в Ім’я Моє, і збирати Хрестовий похід на Воронеж…“.
Ти прокинешся і напевне подумаєш: „Що я такого з’їв?“ А якби ти був справжній Християнин, це приголомшило б тебе. Ти подумав би, що це — дуже важливий знак. А так ти скажеш, що це уже, можливо, „шизуха“ підкрадається. В ліпшому випадку, ти підеш по психоаналітика чи будеш гортати сонник — щоб це могло означати, таке явлення і така бесіда. Бо насправді — ти ніякий не Християнин.
Ти подумаєш, а може це біс в обличчі Богородиці до мене явився, і нашіптує мені такі от неприємні речі? Але ж Вона справді явилася! Вона не просила тебе розтлівати малолітніх. Вона не просила тебе іти на базар і красти пиріжки. Вона просто сказала зробити те, про що ти і так здогадувався. Адже десь глибоко в душі ти знаєш — не маючи місії, не побачиш Царства Небесного.
А тут бац! Замість Богородиці наяву з’явився я, такий самий лицемір, як ти, але ти необережно прочув цей ЗАКЛИК. Тобто пропозицію від Бога тобі було зроблено (пусте, що через такого непутящого кур’єра), і що ти робитимеш з нею?
Якщо ти не поїдеш звідси, не вирвешся з рутинного потоку життя, не будеш збирати Хрестовий похід куди завгодно, не переповниш свого земного життя, то хрін тобі буде, а не життя вічне.
Ти нікуди не поїдеш, не будеш збирати Хрестовий похід саме тому, що ти ніякий не Християнин. Тому, що тобі нудно читати Євангеліє. А нудно тому, що ти його не боїшся.
Якби ми з тобою були християнами, Київ став би Новим Єрусалимом, Москва зникла б, а весь світ переймався б не Армією Махді, а об’єднаними батальйонами Пресвятої Богородиці. Амінь!»
У залі почалося якесь ворушіння, а потім смішки й вигуки незадоволення. Я швиденько передав слово керівнику місцевого виборчого штабу й вшився звідти.
У вересні у розпал виборчої кампанії, Ющенко страшно отруївся, і я зрозумів, що тепер він точно переможе. Він вже не просто месія, він ще й мученик. Янукович навіть не додумався бодай підірвати собі машину.
Згодом Ющенко зі страшним спотвореним сіро-зеленим обличчям з’явився на трибуні Верховної Ради й звинуватив у замаху на себе антинародний режим.
Режим відповів, що то в Ющенка герпес, а не замах, і це була непереконлива відповідь. Усім було цікавіше уявляти агентів з отрутою, які прокрадаються на кухню, ніж читати медичні довідники (розділ «хвороби шкіри»).
— Якщо недолугий штаб не зіпсує кампанію, справу вирішено, — казав «лідер».
Коли Ющенко переможе, то цією перемогою він має завдячувати герпесу, а не своїй політичній програмі. Найкраще, що могли б зробити для Ющенка його соратники, це просидіти весь час виборчої кампанії в тюрмі. По-перше, що це за антинародний режим без політв’язнів? А по-друге: жлобським є бажання увійти в історію, проминувши в’язницю.