— А може режим пручатиметься, — сказав я.
— Ні. Всім ключовим фігурам буде пояснено так: якщо ви готові, мов колумбійські наркомарксисти доскону в карпатських лісах боротися з глобалізмом, то можете поорудувати кийками по головах протестувальників. Але якщо ви хочете продовжувати легальне економічне життя, тоді тікайте, а не стріляйте. Й ви переконаєтеся — для ваших очільників виявиться неможливим колекціонувати долари й не зважати на їхнього емітента.
«Оптовик», який дослухався розмови, нарешті впізнав Дяківського (той часто виступав на телебаченні) й заходився доволі агресивно щось закидати йому. Я порадив «оптовику» закрити єбало й навіть проявив готовність йому в цьому допомогти, але Дяківський зупинив мене. Він лагідно звернувся до нього: «Друже, ви не маєте рації. Втім, люди завжди помиляються щодо того, що вони хочуть, щодо того, що їм потрібно й щодо власного призначення. Беріть приклад з мене — не зважайте на бажання інших, а свої використовуйте лише як дрова для вогнища волі. Й пам’ятайте:
„Бог вимагає, диявол пропонує.
Бог карає, диявол пестить.
Бог дає необхідне, диявол бажане.
Бог обмежує, диявол виводить за рамки.
Бог любить, диявол трахає“.»
«Оптовик» вислухав це, хотів щось заперечити, але подивився на мене, тоді забрав свою троєщинську даму й ображений пішов до каси.
Лише днів за десять нарешті оголосили результати підрахунку голосів. Ющенко десь на дві десятих відсотка випереджав Януковича. Ще за десять днів мало відбутися голосування другого туру виборів.
Мені вдалося прошлангувати участь в організації захисту народного волевиявлення на виборчих дільницях і в окружних комісіях, тобто підготовку до фальсифікацій в інтересах демократії, проти фальсифікацій антинародного режиму. Ми з Семенюком заїхали на Печерськ, до приватної галереї, поглянути колекцію живопису, яку нам намагалися впихнути в урахування боргу. Боржник пробував прилаштувати цю мазанину в статутний фонд якогось банку, або хоча б взяти під неї кредит, щоб розрахуватися з нами, але банк з переляку збанкрутував.
Семенюк дивився на чорно-білі та біло-сині абстракції й зітхав. Боржник навертав за неймовірну вартість цього лайна. Я спитав каталоги європейських виставок, на яких воно виставлялося. Він заткнувся.
— Ну добре, — сказав Семенюк, — нам не пролізло, але ж воно все таке. А деяке точно таке саме й чогось там коштує.
— Успіх торгівлі не залежить від якості товару, — відповів я, — все залежить від якостей продавця. Це коротке викладення суті сучасної економіки. Зокрема, й політекономії живопису. Слухай — (це до боржника) — приміщення галереї викуплене?
— В оренді.
— А чого ти не викупив, коли гроші були? Мовчи! Тепер будеш мовчати. До двадцять першого, до дня народного волевиявлення принесеш десятку. Саме десятки не вистачає на перемогу демократії. Інакше, штопаний гандон, тобою буде займатися служба безпеки виборчого штабу Ющенка.
Моя порада: принести або здохнути. До їхніх рук краще не потрапляти. Ющенко сам віртуозно вправляється з праскою й паяльником.
Для закріплення я вдарив його з ліктя в бороду, але не дуже вдало, змазав. Треба потренувати якось. Він вискочив на вулицю. Я сказав переляканій галерейній жіночці, щоб зробила нам кави й пояснив Семенюку:
— Сучасне мистецтво й маніпуляції з ним протягом ось уже ста років є найбільшою аферою в історії. Картини, скульптури, асамбляжі будуть зібрані разом і посядуть почесне місце в грандіозному музеї людської дурості поряд з астрологією та демократичними вартостями. Відколи накопичення предметів мистецтва стало засобом вкладення капіталу, коли з’явився товарний обіг живопису, виникла проблема порівняння вартості картин, кожна з яких є тим більш мистецтвом, чим більш унікальною. Ба більше, нема єдиного критерію вартості. За тими критеріями, за якими ми оцінюємо Рубенса, Лукас Кранах — лох.
Загалом, будь-яка природна ситуація є унікальною, але унікальною в ній є випадковість, а визначальною — повторюваність, за умови що ця природна ситуація не сприймається естетично, як мистецтво.