— Вона казала, ви адвокат.
— У штабі багато адвокатів. Це традиція з часів Французької революції.
«Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!» — долунало з вулиці. Він сказав, що хоче триста тисяч. Я вирвав з його рук теки й відповів, що зараз цим рятую його життя. Але позаяк він друг Ганнусі, потім передам йому п’ятдесят.
За дві години ми з Дяківським виїхали мститися за Семенюка.
У Броварах на повороті на Переяслав стоїть церква, побудована в дев’яностих. Коли ми проїздили повз неї, Дяківський згадав, що нині неділя. У божевільному Києві, мабуть, ніхто й не помітив цього. Ми перехрестилися.
— Треба було сходити до служби, перед такою справою, — зітхнув він, — хоча, може, краще після. З одного боку перед небезпекою варто причаститися. З другого боку, їдемо ж за смертним гріхом. Не праведник у соборі, грішник ближчий в бункері до Бога… Що роблять християни в неділю під час літургії? Вони здійснюють Таїнство.
Що роблять у результаті літургії? Кнують таємну змову проти світу. Ви не маєте таємниці (тайників, конспіративних квартир, явок, паролів)? То, мабуть, не маєте і Таїнства. Сучасні деномінації відрізняються від Святої Церкви, як групи історичної реконструкції «наполеоністи» від Великої армії Бонапарта. «І ворогам Твоїм Таємниці не повім…», — промовляємо ми перед Причастям. Про що це? Не майте ілюзій — про конспірацію.
Зранку ми сиділи в автівці неподалік будинку бариги й дивилися на під’їзд. Падав сніг. Потроху світало. У нас був АКСУ, зовсім новий, та ПМ. Ще двохсотграмова тротилова шашка, на випадок, якщо доведеться висаджувати двері, та кілька гранат. Чекати нудно і я чогось згадав, як колись уперше потрапив закордон. То була Чехія, й там я був приголомшений першим у моєму житті великим готичним собором. Мабуть нині, коли я вже побачив доволі багато, він би не справив на мене такого враження, але спогад про мій захват був мені дорогий. Я казав Дяківському:
— Коли входиш до собору Св. Віта в Празі, потрапляєш у зовсім інший Світ, просторіший, світліший, більш повний, ніж той, де ти у себе, де ти знаєш все, як буденно знаєш географію трамвайних зупинок, де ти є хазяїном, своїм. Ти заходиш у Віта і знов почуваєш себе учнем, маленьким хлопчиком у незнайомій майстерні великого Майстра.
— А може давай знайдемо Ченю, — відповів Дяківський, — хай викличе баригу.
— Навряд чи вони спілкуються після того, як ми тоді його виловили. Окрім того, знайти Ченю не легше, ніж баригу.
Ми вирішили, якщо барига вийде, ми, поки він сідатиме до авта, під’їдемо і розстріляємо його. Якщо не встигнемо, то поїдемо услід і там, де він скине швидкість, стрілятимем на ходу. Це дуже ризиковано, але ми розраховували на те, що деморалізовані мєнти зараз ніде не виконують своїх обов’язків.
А якщо не вийде? В хаті хтось є. Це видно по світлу у вікнах. А може, там лише жінка й діти? Як з’ясувати? У під’їзді є консьєржка, відеонагляд. Можна щось збрехати консьєржці й розпитати в неї. Але вона запам’ятає обличчя. Ще й може не сказати. Чи не знати.
Так розмірковуючи, ми прочекали майже до обіду. Й тут я ледь не вдавився снікерсом, який гриз з нудьги. До під’їзду підкотив чорний, представницького класу, BMW й з нього, з водійського місця, виліз СПІВКАМЕРНИК! Й потупотів усередину. Нам поталанило! Це падло тут, і це означає, що барига в хаті. Бо до кого ж іще він міг приїхати!
Окрім того, ми поїдемо за співкамерником, коли він вийде, вихопимо його й попросимо викликати баригу до себе чи в якесь зручне місце. Цікаво, чи не співкамерник йому розказав за мене?
Чекати знову довелося довго. Дяківського ятрило те, що він, революціонер, змушений був тікати від Помаранчевої революції. «Це жодним чином не революція, — казав він. — Це фестиваль. Революції були великими подіями, які несли за собою позитивні наслідки, хоча самі події були деструктивними. Але не важить знак — важить лише величина заряду. Велика Французька революція принесла незліченні жертви, але народила новий світ. Революція 1848 року складалася з терористичних актів, але призвела до постання Європи націй і пришвидшила розвиток, який, через колоніалізм, полегшив життя нещасним мешканцям решти світу.