Тут, у цій кімнаті, я волію завершити свій шлях у звиклому бізнесі й стати на сяючий шлях мрії у часі початку нової тисячолітньої війни неосяжного з незрозумілим.
У світі стало менше політики та більше філософії. І що характерно: філософів менше, а філософії — більше. Атака на Пентагон та Всесвітній торговий центр не увійде до політичної історії людства, але буде записана до історії філософії. Америка зараз воюватиме не з геополітичними супротивниками, а з філософськими поняттями та художніми образами.
Свого часу Бертран Рассел у своїй «Історії західної філософії» більше місця приділив Байрону, ніж Канту. Бо вірші, любовні пригоди та меланхолія Байрона спродукували більше філософії, ніж «Критика чистого розуму».
У добрі старі «політичні» часи на світовій шаховій дошці все було просто. Московія хотіла Босфор та Дарданелли. Німеччина — Ельзас і Лотарингію. Британія хотіла всі інші протоки й провінції, які бачила на глобусі. За це і воювали. Держави воювали з державами. Сьогодні прогресивне людство бореться з міжнародним тероризмом. Неосяжне воює з незрозумілим. У терористів немає політичних завдань. Американці ставлять перед собою лише символічні цілі. Для того щоб зрозуміти, що рухає талібами, доводиться розмірковувати за сенс життя. Америка буде програвати доти, доки не прояснить для себе категорію благодаті.
Телебачення демонструє нам вражаючу метафору. З одного боку, бородані з очима холодними і ніжними, як у Заратустри, стоять на тлі гірського ніцшеанського краєвиду. З іншого — авіаносці, літаки, танки, геометричні форми панорами Манхеттена. Особистість проти машини. Спільноти проти суспільства. Ідеологія проти технології.
Наймогутніший військовий блок світу оголошує війну кільком сотням людей, які здебільшого навіть не знайомі одне з одним. Пам’ятаєте, як барон Мюнхгаузен оголошував війну Англії? Виявляється, бувають жарти смішніші. Америка оголосила війну Мюнхгаузену. Чи то Бін Ладену. Втім, без різниці. Американсько-бінладенська війна. І не факт, що Америка її виграє.
Терористи стріляють не заради ураження конкретних цілей, а з метою з’ясувати свої стосунки з Богом. Американці починають війну не для того, щоб перемогти, а для того, щоб зрозуміти буття.
Не шукайте простих відповідей. Їх немає. Ми йдемо територією невизначеності. І ще трохи, і ми зневіримось у доларові. Впаде остання опора нашої незворушності.
Від часів релігійних воєн вперше світом рухають суто ідеальні мотиви. Це новий мейнстрім. А що рухає присутніми тут?
Справа в тому, що я був там, на Манхеттені, коли це сталося. Не в одній з башт-близнюків, але поруч. Я все бачив на власні очі, доки це страшне й грандіозне видовище не затьмарили дим і пилюка. Я бачив, як стається неможливе, як сила перетворюється на страх… він був всесвітнім, той центр. Я б навіть сказав — всезагальним, якщо ми шукаємо філософії. Чому всі вони були там? Від чого всі решта орієнтуються на нього, інвестують у нього, сумують за ним, ненавидять його й підривають? Бо прагнуть долучитися до всесвітнього й всезагального! Сенс і статус — ось чого хочуть люди!
Вони бажають грошей, але на здобуті гроші вони купують сенс і статус. Сурогат сенсу й сумнівний статус. Вони хочуть до клубу статусних людей.
Ми не здатні створити тут у Києві всесвітній клуб замість зруйнованого терористами у Нью-Йорку, так давайте створимо містечковий! Адже ми маємо дати свою маленьку, але рішучу відповідь Алькаїді.
В основі світової економіки — фінансова піраміда, а на вершині — спекулятивна піраміда сенсу (це та, що з оком).
Де відбуваються події — не народжуються ідеї. В присутності смерті проявляється лише просте первинне, примітивне, але гостре відчуття життя. Страх і великі потрясіння спрощують. Ми рефлексуємо згодом, коли за старовинним латинським висловом, як кожна істота, сумуємо після коїтусу. Вночі, після трагедії я зрозумів те, що відкриваю вам: люди готові платити за членство в клубі.
Членство саме по собі є сенсом, а статусність ми їм забезпечимо за їхні гроші.
Членський квиток коштує мінімальну з сакральних сум — тисячу доларів. Достатньо, щоб навіть людина середнього достатку цінувала придбане, й посильно навіть для жебрака, за умови його гострого бажання.
Квиток доведеться придбати й усім присутнім. Не шкодуйте, ви одразу компенсуєте це маленьке вкладення.
Льова хотів щось заперечити, але чоловік у «кріслі Савонароли» не дозволив: