Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі

Від хвилювання очі Сюе Паня стали круглими, як дзвіночки, і він повторив:

В серці жінки скорбота...

Кашлянув раз, удруге й нарешті вимовив:

Скорбота жінки в чім? Усі говорять:
Не чоловік, а черепаха! Просто сором!

Усі розреготалися.

— Чого ви смієтеся? — здивувався Сюе Пань. — Хіба я не маю рації? Невже жінка не вболіває, якщо замість гарного юнака її чоловіком виявляється виродок?!

— Звичайно, маєш рацію! — повторювали всі, заходячись од сміху. — Ну, продовжуй!

Сюе Пань витріщав очі, намагаючись зібратися з думками:

Жінці сумно буває...

Він знову замовк, а всі за столом закричали:

— Чому?

У чому жінки сумі В тім, що на греця,
Як жеребець, мужлай у спальню преться!

Знову пролунав дружний сміх.

— Штрафувати його, штрафувати! — кричали всі. — Те, що він прочитав раніше, ще так-сяк. Ну а це зовсім не годиться!

Сюе Паню хотіли налити вина, але Баоюй запротестував:

— У нього дуже добре підібрані рими...

— А ви чіпляєтесь, — ухопився за його слова Сюе Пань. — Якщо розпорядник схвалив, нема чого шуміти!

Всі негайно ж замовкли, тільки Юньер, сміючись, сказала Сюе Паню:

— Наступні дві фрази, мабуть, тобі не під силу, може, дозволиш мовити їх замість тебе?..

— Дурниці! — закричав Сюе Пань. — Невже не впораюся? Слухайте...

У чому радість жінки? Знаю точно:
В блаженній ліні, що по шлюбній ночі.

— Непогано! — погодилися всі. Сюе Пань вів далі:

Коли веселощі жінок? З думок моїх:
Як чоловіча плоть захоче їх.

— Безсовісний! Як не соромно! — обурилися гості. — Співай краще пісню!..

Комар настирний:
«Хен-хен-хен...» —

затяг Сюе Пань.

— Що це ти співав? — пролунали здивовані вигуки.

Але Сюе Пань, як нічого й не було, вів далі:

Дзижчать дві мухи:
«Вен-вен-вен...»

— Досить, годі! — закричали всі хором.

— Слухатимете чи ні? — розсердився Сюе Пань. — Ця пісенька вся побудована на римах хен-хен і вен-вен. Не хочете, можу не співати, але й не питиму!

— Добре, не співай, не пий, тільки не заважай іншим, — погодилися гості.

Настала черга Цзян Юйханя. Він прочитав такий вірш:

Скорбота жінки в чому? Я кажу:
вшивсь чоловік, лишилася сама.
Чим пояснити її сум? Кажу:
 олії із кориці теж нема.
Що значить радість жінки? Я кажу:
нагар на свічці — жде весілля вас[246].
Що в жінки є веселощі? Кажу:
із нею чоловік у лад співа.

Після вірша Цзян Юйхань заспівав пісню:

Як утішно! Вона всіх красунь найгарніших
у собі разом втілила і, осяйна,
Уподібнилась тій, що спустилась із неба
бірюзового і йде святою до нас.

Вся в цвітінні весни —
молода та струнка,
Повна феніксів-птиць
чаша хай не зника!
Шлях Чумацький, о ти
в цьому небі як бог!
Взявши срібний у руки ліхтар,
ми удвох
Крадькома за запону лиш крок...

Закінчивши співати, Цзян Юйхань осушив келих і сказав: — Мої пізнання в поезії справді незначні, але, на щастя, вчора я випадково прочитав і запам’ятав один парний напис. У ньому саме йдеться про те, що ви бачите тут на столі.

Він випив іще вина, взяв зі столу квітучу коричну гілочку й мовив:

В ніс ударяють пахощі квіток,
це означає — буде тепло вдень.

Усім сподобалися ці рядки, і вирішено було, що наказ виконано. Аж тут із місця підхопився Сюе Пань.

— Ні на що не годиться! — закричав він. — Оштрафувати його! Оштрафувати! На столі ніякої коштовності немає, і твої вірші ні при чому!

— Якої коштовності? — зачудувався Цзян Юйхань.

— Іще суперечиш! — не вгамовувався Сюе Пань. — Повтори, що ти прочитав!

Довелося Цзян Юйханю прочитати ще раз.

— А Сіжень хіба не коштовність?[247] — закричав Сюе Пань. — Хто сумнівається, запитайте в нього!

Він указав на Баоюя. Баоюй зніяковів і мовив:

— Тебе за це треба як слід оштрафувати!

— Вірно! Оштрафувати! — закричав Сюе Пань, схопив зі столу великий келих і єдиним духом його осушив.

Фен Цзиїн і Цзян Юйхань заходилися розпитувати, у чому справа, і коли Юньер їм пояснила, Цзян Юйхань підвівся і попросив вибачення.

— Ви ж не знали й ні в чому не винуваті, — сказали гості.

Незабаром Баоюй вийшов із-за столу. Цзян Юйхань пішов за ним і на терасі ще раз вибачився. Приваблива зовнішність Цзян Юйханя, його витончені манери сподобалися Баоюю, він потис акторові руку й сказав:

— Приходьте як-небудь до мене! Поговоримо про актора Цігуаня з вашої трупи. Слава про нього гримить по всій Піднебесній, але я, на жаль, дотепер не мав щастя з ним зустрітися.

— Так це моє дитяче ім’я! — вигукнув Цзян Юйхань.

Баоюй був і здивований, і втішений.

— Яке щастя, яке щастя! — вигукував він. — Недарма ви такий знаменитий! Нарешті ми з вами познайомилися. Що б таке вам подарувати?

Він трохи подумав, витяг із рукава віяло, зняв з нього яшмову підвіску і простягнув акторові:

— Прийміть од мене на знак поваги й майбутньої дружби, хоча ця річ занадто незначна для такого випадку.

— Дійсно, це незаслужена нагорода, — мовив Цігуань, приймаючи підвіску. — Але й у мене є одна рідкісна річ, я з вдячністю подарую її вам.

Він розстебнув куртку, зняв яскраво-червоний пояс і віддав Баоюю.

— Це подарунок Бейцзінському вану від цариці країни Юсян, — пояснив він. — Якщо цим поясом підперізуватися влітку, шкіра пахне й зовсім не виділяє поту. Бейцзінський ван недавно подарував його мені, і я надяг його сьогодні вперше. Нікому іншому я б цей пояс не віддав, але вас, другий пане, прошу прийняти мій подарунок. А мені натомість дайте свій, а то нічим підперезатися.

Баоюй з радістю прийняв подарунок, зняв свій пояс з візерунками із соснових шишок і віддав Цігуаню.

У цей час пролунав голосний вигук:

— Попалися!..

До них підскочив Сюе Пань, схопив обох за руки й вигукнув:

— Що ж це ви? Вино не допили й утекли? Ну ж бо, покажіть, що у вас там?

— Нічого, — відповіли обоє.

Але від Сюе Паня відкараскатися було не так просто. На щастя, на виручку приспів Фен Цзиїн. Разом вони повернулися до столу. До пізнього вечора тривали веселощі.

Повернувшись додому, Баоюй переодягся й сів пити чай. Сіжень помітила, що на віялі бракує однієї підвіски, й запитала:

246

...нагар на свічці — жде весілля вас. — У давнину вважали, що нагар, який утворюється біля ґнота в формі квітки, провіщає прибуток, гроші; в даному разі мається на увазі весільне дійство.

247

А Сіжень хіба не коштовність? — Сюе Пань сприйняв ім’я Сіжень як слово «коштовність».