Вони обмінялися поклонами, після чого Цзя Чжень звелів принести вірчий знак палацу Нінго й віддав Баоюю для того, щоб той потім передав його Фенцзє.
— Робіть усе на свій розсуд, — мовив Цзя Чжень. — Знадобиться що-небудь — не звертайтеся до мене, пред’явите вірчий знак і візьмете. Про одне вас прошу: не будьте надто ощадливі — головне, щоб усе було красиво й пишно. Зі служниками обходьтеся так, як заведено у вас у палаці, якщо навіть вони нарікатимуть. Ось, мабуть, і все, що мене хвилює, за решту я спокійний.
— Що ж, постарайся для брата, — сказала пані Ван, звертаючись до Фенцзє. — Тільки все на себе не бери, у будь-якій важливій справі радься із братом і його дружиною.
Після того як Баоюй вручив Фенцзє вірчий знак, Цзя Чжень звернувся до неї з такими словами:
— Сестрице, їздити до нас щодня важко. Якщо захочете, я накажу відвести вам окремий будиночок, там вам буде спокійно й зручно.
— Дякую вам, — відповіла Фенцзє, — але тут я теж потрібна, тому краще мені приїжджати.
— Нехай буде по-вашому, — погодився Цзя Чжень.
Вони поговорили ще трохи, і Цзя Чжень почав прощатися.
Після того як він пішов, пані Ван запитала у Фенцзє:
— Із чого ж ти почнеш?
— Повертайтеся спокійно додому, пані, — відповіла Фенцзє, — а я тут обміркую дещо й теж приїду.
Як тільки пані Ван і пані Сін поїхали, Фенцзє пішла в трикімнатний флігель і заходилася міркувати: занадто багато людей, раз у раз пропадають речі; точно не розподілені обов’язки, кожне намагається ухилитися від справи, витрати надмірні, служники привласнюють частину грошей, виданих їм на певні потреби. Одні служники надриваються, інші ледарюють. Старанних служників варто заохочувати, недбайливим не давати спуску. Загалом, усе варто робити так, як здавна було тут заведено.
Якщо хочете дізнатись, як управлялася зі справами Фенцзє, прочитайте наступний розділ.
Розділ чотирнадцятий
Цзя Лянь супроводжує труну з тілом Лін Жухая в Сучжоу;
Цзя Баоюя в дорозі відрекомендовують Бейцзінському вану
Коли Лай Шен, головний управитель палацу Нінго, довідався, що Фенцзє буде розпоряджатися всіма справами, він зібрав служників і сказав їм:
— Тепер відати всіма справами в нас буде дружина пана Цзя Ляня із західного палацу Жунго. Слухайтесь її! Приходьте раніше, йдіть пізніше, ретельно трудіться, поки вона тут, потім відпочинете. Глядіть же, не осоромтеся! Вона сувора, вдачі запальної, їй не догодиш, а як розсердиться, нікого не пощадить.
— Це ми знаємо, — всі погодилися.
Лише один із служників заперечив, посміхнувшись:
— На що ж це буде схоже, якщо ми їй в усьому потуратимемо?
Тут саме з’явилася дружина Лай Вана з вірчим знаком на одержання паперу для прохань, молитов і повідомлень, а також із письмовою вимогою, де було точно зазначено, скільки потрібно паперу. Їй запропонували сісти, налили чаю, а людям наказали видати папір. Папір Лай Ван доніс до других воріт і там передав дружині.
Тим часом Фенцзє наказала Цаймін завести прибутково-видаткову книгу, викликала дружину Лай Шена, зажадала в неї поіменний список прислуги й наказала всім служникам наступного дня, у призначений час, з’явитися до неї за вказівками. Підрахувавши за списком кількість прислуги, вона задала кілька запитань дружині Лай Шена, сіла в коляску й поїхала.
Уранці Фенцзє знову приїхала до палацу Нінго. Всі служники вже зібралися, але не насмілювалися ввійти і, стоячи під вікном, прислухались, як Фенцзє із дружиною Лай Шена розподіляють обов’язки.
— Оскільки вже мені доручено цю справу, — говорила Фенцзє, — я вестиму її по-своєму, незважаючи на те, подобається це вам чи ні. При вашій пані ви можете робити все, що заманеться, а я не дозволю. І не заперечуйте, що у вас у палаці колись було не так — тепер усе буде, як я захочу. А хто порушить мій наказ, взірцево покараю, незважаючи ні на його становище, ні на його заслуги.
Вона наказала Цаймін викликати по черзі всіх служників і служниць, що значилися в списку, а потім розпорядилася:
— Двадцять служників варто поділити на дві зміни, по десять людей у кожній; вони зустрічатимуть гостей та родичів і подаватимуть чай, інші справи їх не стосуються. Ще двадцять служників теж треба поділити на дві зміни, щоб подавали чай і страви тільки своїм панам. Сорок людей знову-таки у дві зміни нехай ставлять перед труною жертовний рис і чай, запалюють пахощі, підливають оливу у світильники, розвішують запони й охороняють труну, якщо ж знадобиться — нехай виконують роль плакальників. Четверо мають відповідати за посуд у кімнатах для чаювання, ще четверо — за келихи, чарки та обідній посуд. У разі навіть найнезначнішої пропажі з їхньої платні буде зроблене відповідне відрахування. Вісім служників стежитимуть за прийомом дарунків і підношень. Вісім — відатимуть ліхтарями, свічками, жертовним начинням і паперовими грішми[139] — що необхідно, я видам одразу, а потім розподілю всіх по місцях. Двадцять людей за графіком нестимуть нічне чергування, доглядатимуть за входами до палацу, стежитимуть, аби не гасли світильники, местимуть підлогу. Інших я розішлю по різних приміщеннях, за кожним закріплю певне місце, щоб було з кого запитати, якщо пропаде яка-небудь річ, починаючи від столів, стільців і старовинних прикрас і закінчуючи плювальницями й мітелками для пилу. Дружина Лай Шена щодня всіх перевірятиме. Хто буде помічений у пристрасті до азартних ігор, пияцтві, дебошах або лихослів’ї — тих негайно відправляти до мене. Якщо дружина Лай Шена спробує що-небудь приховати, а я дізнаюся — нехай нарікає на себе. Я не подивлюся ні на її добре ім’я, ні на заслуги. Тепер кожне знає свої обов’язки, за недогляди суворо карати. У служниці, що перебуває невідлучно при мені, є годинник, і всі справи, починаючи від дрібних і закінчуючи серйозними, мають виконуватися в точно встановлений час. У вас у панському будинку теж є баштові годинники. Отож: о пів на шосту — перекличка, о дев’ятій — сніданок. Коли щось знадобиться, звертайтеся до мене, але тільки опівдні. О сьомій годині вечора мають світитися ліхтарі, потім я роблю перевірку, і призначені на нічне чергування здають мені ключі. Що й казати, доведеться як слід потрудитися. Зате після похорону пан щедро вас нагородить.
Сказавши так, Фенцзє розпорядилася видати чай, оливу для світильників, мітелки з курячого пір’я для змітання пилу, мітелки для підмітання підлоги та ще багато чого іншого; вона звеліла принести скатерті, чохли для стільців, матраци для сидіння, мати, плювальниці, підставки для ніг і ретельно записала, що кому видано. Діставши вказівки, кожне йшло займатися своєю справою, не випрошуючи легшої роботи. Але ж раніше, коли траплялася важча справа, нікого не докличешся. Тепер знали: пропаде що-небудь — відповідатимеш, на метушню не пошлешся, однаково покарають. Прийоми гостей проходили спокійно, без усякої плутанини. Ніхто не ухилявся від роботи, крадіжки припинилися.
Фенцзє поводилася гідно, із задоволенням розпоряджалася й віддавала накази.
Пані Ю все ще хворіла, Цзя Чжень ніяк не міг отямитися від горя, і обоє вони майже нічого не їли. Фенцзє приносили гарячі страви й закуски до палацу Нінго з будинку, хоча Цзя Чжень розпорядився посилати щодня у флігель, де оселилася Фенцзє, найдобірніші страви та делікатеси, спеціально для неї приготовлені.
Фенцзє з ретельністю виконувала покладені на неї обов’язки, щоранку збирала прислугу на перекличку і віддавала розпорядження. У своєму флігелі Фенцзє жила усамітнено, з невістками та зовицями з палацу Нінго не спілкувалася, хіба що в справі, і якщо вони приходили, не зустрічала й не проводжала їх.
На п’ятий день п’ятого тижня буддійські ченці розпочали обряд проводів душі, благали Янь-цзюня[140] приборкати злих демонів, а Діцзан-вана[141] — відкрити золотий міст і з жалобними прапорами провести по ньому душу покійниці. Даоські ченці, упавши ниць, молилися верховному божеству, зверталися до трьох вищих світів[142], благали Яшмового владику[143]. Буддійські праведники запалювали пахощі, насичували вогненні пащі демонів[144], каялися, роблячи обмивання. А в цей час дванадцять молодих буддійських черниць, одягнених у розшиті візерунками одіяння й узутих у червоні туфлі, бурмотали «Прийми й уведи» і ще інші заклинання.
140
141
142
144