— Навіть у бідній сільській родині, де їдять грубу їжу й носять простий одяг, — мовила Юаньчунь, — дочка не позбавлена радості бачити батька. Я ж багата, але позбавлена такого щастя.
Цзя Чжен, ледве стримуючи сльози, мовив у відповідь:
— Хіба мріяв я, живучи серед зозуль і ворон, про щастя споглядати фенікса? Удостоївшись небесної милості, ви прославили чесноти предків, — про що ще можна мріяти на землі, під сонцем і місяцем?! Блиск вашої слави опромінив мене й мою дружину. Нинішній імператор досяг великих чеснот, гідних Неба й Землі, виявив небачену досі милість, і хоч би я зітер у порошок мої печінку й мозок, однаково не зміг би йому віддячити! Мій святий обов’язок день у день, з ранку й до вечора доводити імператору вірність свою й відданість, ретельно служити. Низько кланяючись, смиренно бажаю Цілковитомудрому десять тисяч років бути живим і здоровим на благо народу всієї Піднебесної. Володарко, про мене й мою дружину не турбуйтеся! Моліться про те, щоб іще рясніше вилилася на вас найдорогоцінніша любов імператора, поважайте й шануйте його за ті милості, якими він так щедро вас обсипає, щоб не виявитися невдячною.
Юаньчунь, у свою чергу, попросила батька ретельно служити імператору, дбати про своє здоров’я й не турбуватися про неї.
— Для всіх альтанок, веж, терас і павільйонів у саду назви склав Баоюй, — повідомив Цзя Чжен. — Якщо якому-небудь місцю, що вам сподобалося, ви самі дасте назву, я буду безмірно щасливий.
Почувши, що Баоюй уміє складати написи, Юаньчунь, приховуючи усмішку, мовила:
— Так, він справді домігся великих успіхів!
Коли Цзя Чжен вийшов, Юаньчунь запитала:
— А де Баоюй? Щось я його не бачила.
— Чоловікам без діла не дозволяється сюди входити, — відповіла матінка Цзя.
Юаньчунь наказала покликати Баоюя, і один із євнухів його відразу привів. Баоюй зробив належні поклони, після чого Юаньчунь подала йому знак наблизитися, взяла за руку, пригорнула до себе й почала ніжно гладити по голові.
— А ти дуже виріс відтоді, як ми не бачилися.
Із очей її полилися сльози.
Але тут підійшли пані Ю та Фенцзє і звернулися до Юаньчунь:
— До бенкету все підготовлено, просимо вас, володарко!
Юаньчунь підвелась і звеліла Баоюю провести її в сад. Там уже були накриті столи й світилися ліхтарики.
Увійшовши в сад, вони пройшли ті місця, для яких Баоюй придумав назви, побували в покоях, піднімалися на вежі, обгинали струмочки й гірки й милувалися прекрасними пейзажами. Розкіш і краса й у той же час новизна та оригінальність відчувалися буквально у всьому, у кожній балці, у будь-якому стовпчику.
Юаньчунь не переставала захоплюватись, але просила надалі уникати таких величезних витрат. Коли підійшли нарешті до зали, Юаньчунь звеліла всім сісти без усяких церемоній. Почався бенкет. Матінка Цзя сіла в далекому кінці столу, а пані Ю, Лі Бань і Фенцзє підносили й забирали блюда й чашки.
Юаньчунь попросила подати пензлі й тушницю, розклала смужки паперу й зібралася складати назви для тих місць, які їй особливо сподобалися. Для саду вона придумала назву «сад Розкішних видовищ», для своїх особистих покоїв — «Пам’ятай про милість і думай про обов’язок» і ще парний напис у тім же дусі:
Назва «Урочисте явлення фенікса» вона замінила на «павільйон Ріки Сяосян», «Аромат троянд серед зелені яшми» — «Насолоджуйся трояндами й радуйся зелені» і «двір Насолоди пурпуром». «Чистий аромат ірису» на «двір Ірисів», а «Майорить прапор серед абрикосів» на «гірське сільце Хуаньге». Головна вежа дістала назву «вежа Величного видовища», східна вежа — «покої Візерунчастої парчі», західна вежа — «покої Прихованих пахощів». Ще вона склала назви «тераса Вітру в заростях осоки», «павільйон Духмяного лотоса» і багато-багато інших. Годилося, щоб над кожним входом висіла дошка, і для них Юаньчунь теж придумала назви: «Весняний дощ у квітах груші», «Осінній вітер у гіллі утуна», «Нічний сніг у заростях очерету». Колишні написи Юаньчунь не звеліла знімати й до них склала вірші:
Скінчивши писати, Юаньчунь з усмішкою сказала сестрам:
— Ви знаєте, я не володію даром віршування, і якщо вийшло в мене щось, то лише завдяки чудовим пейзажам. Як тільки видасться в мене вільний час, обов’язково напишу «Записки про сад Розкішних видовищ» і «Оду про побачення з рідними», на згадку про події нинішнього дня. І нехай кожна з вас складе вірш на мотив усіх написів і не боїться зробити це краще за мене, тому що мій вірш досить посередній. Чула, що Баоюй складає написи, які можуть утішити. У саду мені найдужче сподобалися два місця — павільйон Ріки Сяосян і двір Духмяних трав, а також двір Насолоди пурпуром і Гірське сільце Хуаньге. Кожне гідне бути оспіваним. Парні написи, складені для цих місць раніше, не викликають сумнівів, але добре б іще написати п’ятислівні статутні вірші. Хочу знати, чи не дарма я старалася, коли навчала вас у дитинстві.
Баоюй кивнув Юаньчунь і вийшов складати вірші. Слід сказати, що Інчунь і Січунь уважали, що поступаються Тань-чунь у здібностях, а Таньчунь вважала, що Сюе Баочай і Лін Дайюй на відміну від неї мають поетичне обдаровання. Але Юаньчунь наказала складати всім, і довелося коритись. Юаньчунь уважно переглянула написані за її повелінням вірші, які ми тут і наводимо:
173