Вишуканість — дарунок природи
На тисячі відходять лі
і русла рік і пасмо гір.
І вежі вгору здійнялись
до самих п’ятих хмар[175], до зір.
А сад, щоб сяяти завжди,
і сонце й місяць полюбля.
А вишуканість і краса —
такий природи дар, повір!
Січунь
Десять тисяч бачень змагаються в блиску
Знаменитий сад буяє,
справжня велич і краса!
Оспівати маю, раптом
знань не вистачить, снаги?
Як же висловлю все чудо,
розкіш всю в єдину мить?
Неповторність і чарівність!
Дивне сяйво навкруги!
Таньчунь
Блиск і щасливі прикмети
Сад ароматів повернувсь
лицем на захід од столиці,
Світило, радість обіця,
крізь сито хмар, бач, промениться.
Вербі утіха: із рівнин
сюди переселились птиці,
Нагоди жде стрункий бамбук
назустріч феніксу з’явиться![176]
Імператрицю оспівать
якраз би щонайвищим стилем,
Та праведницю тягне все
життя під рідним дахом знову!
Ви ж, в кого розум справжній дар,
з висот своїх мене простили б
За те, що я, дурна, боюсь
при вас казати навіть слово?
Баочай
За тлінним світом святості криниця
Государині гуляння
нашим радощам не шкода,
Покидькам в святому місці
не призначені дива[177].
Якщо гори, якщо ріки —
тільки ніжність, насолода,
Хай новим повітря буде,
легше дихалося б вам!
Зі Цзіньгу вино чудове[178] —
в нім сплелися аромати,
Мов квітки грайливі діви
в залах радісних палат.
Государині щедроти
незрівнянні, — як не знати! —
Шум вельможних екіпажів
скоро ощасливить сад?
Дайюй
Скінчивши читати, піднесена Юаньчунь з усмішкою зауважила:
— Вірші сестриць Баочай і Дайюй перевершили всі інші своєю досконалістю.
Треба сказати, що всю ніч Дайюй мріяла про те, як блисне своїми дивовижними талантами й, звичайно ж, усіх затьмарить. Але, всупереч її очікуванням, Юаньчунь наказала кожному скласти тільки по одному віршу. Дайюй вважала незручним порушувати повеління й писати більше, тому вона написала один вірш по п’ять слів у рядку й цим обмежилася.
Баоюй іще не встиг закінчити вірші. Написав лише про павільйон Ріки Сяосян і двір Духмяних трав і зараз складав про двір Насолоди пурпуром, зупинившись на рядку «І ожив, немов схоплений весною, нефрит зелений».
Баочай пробігла очима цей рядок і, помітивши, що на них ніхто не звертає уваги, тихенько штовхнула Баоюя:
— Імператриці не сподобався вислів «Аромат троянд серед зелені яшми», і замість нього вона написала: «Насолоджуйся пурпуром і радуйся зелені». А в тебе знову «зелений нефрит». Як би государиня не подумала, що ти зробив це навмисно, всупереч їй? Адже в багатьох стародавніх віршах і розповідях згадується листя банана — от і подумай, як переробити цей рядок.
Баоюй витер піт з чола:
— Я не можу зараз згадати жодної цитати!
— А ти замість «зеленого нефриту» напиши «зелений віск», і все буде гаразд, — усміхнулася Баочай.
— А звідки «зелений віск»? — здивувався Баоюй.
Баочай клацнула язиком, похитала головою:
— Ну й штука ж ти! Якщо зараз із тобою таке діється, як будеш писати твір у золотому палаці?[179] Тоді не згадаєш навіть Чжао, Цянь, Сунь, Лі![180] Невже забув і танського поета Хань І, у нього є такий рядок про банан: «Свіча застигла, зник і дим, засох зелений віск»?
Тут у Баоюя сяйнула думка, і він усміхнувся:
— Який же я дурень! Забув готову фразу! Воістину, сестрице, ти «одним ієрогліфом усе виправила»! Відтепер буду називати тебе не сестрицею, а вчителем.
— Поквапся! — засміялася Баочай. — Тільки й знаєш, що патякати «сестро», «сестрице»! Он твоя сестра! Сидить на підвищенні в жовтому халаті!
Вона захихикала й відійшла, щоб не відволікати Баоюя, і той нарешті закінчив вірш. Тепер у нього було їх три.
Дайюй була розчарована; їй так і не вдалося себе показати. Помітивши, що Баоюй у скрутному становищі, вона тихенько підійшла й побачила, що в нього ще немає вірша на тему «Видніється прапор серед абрикосів». Вона порадила йому переписати три готові вірші, а сама тим часом написала на смужці паперу четвертий, який щойно склала, згорнула папірець і кинула Баоюю.
Баоюй тільки став читати, відразу побачив: вірш цей набагато кращий за ті, що він сам склав. Він швидко переписав його статутним почерком і разом з іншими трьома подав Юаньчунь.
Юаньчунь заходилася читати.
Урочисте привітання на честь явлення Фенікса
Сад — що вишукана яшма —
щойно зроджений на світ,
Дружним святом птиці фенікс
ми зустрінемо приліт:
Тут бамбук зріс, він повсюди
свіжий в крапельках роси,
А на стовбурі й листочках
чистої вологи слід...
Тут між сходами веселий
дзвінко виграє струмок,
І проник уже за ширму
із кадильниці димок.
Хай покров застиглих тіней
не стривожить вітер враз,
Щоб і день не міг злякати
сном народжених думок!
Чистий аромат духмяних трав
Відколи вже заріс духеном
ліс цей,
Ліанами
зелений пахне сад,
Трави вбрання тендітне
в третій місяць,
Шовковинкою плине
аромат.
Димок нерівну стежечку
завісив,
Вбрання вологе
в бірюзі усе,
А хто «Біля ставка»
згадає пісню,
Що враз явилась
віршотворцю Сє?[181]
Захоплююсь червоним, зеленому радію
При довгім сонці в глибині двора
так прижилися спокій і мовчання,
Але попарно випливли ураз
красунечки — саме зачарування![182]
Ожив, немовби обняла весна,
зелений віск. Отож цієї ночі
Утратить спокій, певно, з них одна
й не зімкнуться її сяйливі очі[183].
До ранку на поруччя хай впадуть
вишневі рукави, і чимскоріше...
А камінь, мов увергнутий в туман,
віск збереже, оспіваний у віршах.
Коли ж зі сходу налетять вітри
й віч-на-віч стануть у покорі миті,
Та, хто хазяйка тут[184], — хай поспішить
пройнятися шанобою до квітів.
вернуться
...до самих п’ятих хмар... — Так образно позначалася межа небесного світу святих.
вернуться
...Нагоди жде стрункий бамбук назустріч феніксу з’явиться! — Фенікс у заростях бамбука символізував сприятливі прикмети.
вернуться
...Покидькам в святому місці не призначені дива... — Місце, відвідуване особою з імператорського палацу, вважалося священним і недоступним для зівак-простолюдинів.
вернуться
Зі Цзіньгу вино чудове... — Цзіньгу — місцевість у повіті Лоян провінції Хенань, де бере початок ріка Цзіньшуй, вода з якої, згідно з переказами, надавала вину особливого аромату. Тут імператор Цзіньської династії (265—420 рр. н. е.) Шицзун створив просторий сад, який славився палацами, альтанками, басейнами та іншими красотами.
вернуться
...писати твір у золотому палаці? — Образний вислів, який означає «складати іспити на вчений ступінь».
вернуться
Чжао, Цянь, Сунь, Лі — поширені в Китаї прізвища; в переносному значенні поєднання цих ієрогліфів означає «найпростіші речі».
вернуться
А хто «Біля ставка» згадає пісню, що враз явилась віршотворцю Сє? — Мається на увазі знаменитий поет-пейзажист Сє Лін’юнь (385—433). Якось Сє Лін’юнь згадав брата Сє Хайляня. Весь наступний день він просидів на березі ставка, думаючи, як знайти рядок, який воскрешає його образ. Але такий рядок не спадав на думку. Коли ж брат явився уві сні, він, прокинувшись, вигукнув: «Зросла біля ставка травиця весняна!» І зауважив: «Це не мої слова, сам Дух Святий уселив їх в мої вуста!» Відтоді вірш Сє Лін’юня «На мотив „Біля ставка“» став крилатим підтвердженням таємничої сили натхнення.
вернуться
...красунечки — саме зачарування! — «Красунечками» в даному разі називаються квіти банана й бегонії, у яких збігається пора розквіту і в’янення; вони символізують червоний і зелений кольори, тобто яскравість пори розквіту. Йдеться алегорично про сестер із саду Розкішних видовищ.
вернуться
...й не зімкнуться її сяйливі очі. — Поет порівнює бегонію з дівчиною. В Сунську династію (429—479) вперше зробив таке порівняння поет Су Ши:
Боюсь, що в саду бегонії
Заснули в глибокій ночі,
Червоний ліхтар засвічу я,
Прокинулись щоб од сну.
вернуться
Та, хто хазяйка тут... — тобто Юаньчунь.