Хуейнен у цей час був на кухні й товк рис у ступі. Почувши гату, він зауважив: «Можливо, це прекрасно, та тільки думка не закінчена». І прочитав свою гату:
Після цього п’ятий голова не роздумуючи передав йому свою рясу й патру. А твоя гата, — сказала Баочай, — схожа на гату Шеньсю, тільки ти не зрозумів її суті. Тож чи не краще тобі взагалі не займатися такими речами?
— Бачите, він мовчить, виходить, програв, — засміялася Дайюй. — Нехай більше не міркує про премудрості вчення Будди. — І вона звернулася до Баоюя: — Нічого братися за тлумачення наймудріших висловів, якщо не знаєш навіть того, що відомо нам!
Коли Баоюй писав гату, йому здавалося, що він усе прекрасно розуміє. І раптом Дайюй поставила запитання, на яке він не зміг відповісти. А Баочай для порівняння навела цитату з «Висловів відомих ченців»! Баоюю на думку не спадало, що в сестер такі глибокі знання.
«Вони куди освіченіші за мене й усе-таки до кінця не прозріли, — подумав він. — Навіщо ж мені ламати голову?»
І Баоюй з усмішкою мовив:
— Та хіба я намагався тлумачити мудрі буддійські вислови? Просто пустував.
Сварка Баоюя із сестрами скінчилася повним примиренням.
Під час розмови ввійшла служниця й доповіла, що імператриця Юаньчунь прислала ліхтар із наклеєною на нього загадкою, що всім звелено її відгадати, а потім кожному також придумати по загадці й відправити до палацу. Почувши про це, дівчата й Баоюй поспішили до матінки Цзя.
Там вони застали палацового євнуха, у руках він тримав обтягнутий білим флером чотирикутний ліхтарик, призначений для наклеювання загадок. Всі почали читати загадку.
— Панянки, — сказав євнух, — хто розгадає, прошу не говорити вголос, а написати розгадку на аркуші паперу, і я негайно відвезу імператриці на перевірку.
Баочай, почувши слова євнуха, підійшла ближче до ліхтаря й побачила чотиривірш по сім слів у рядку, нічого особливого в ньому не було. Загадка як загадка. Однак вона поспішила висловити своє захоплення й заявила, що загадка надзвичайно важка, удаючи при цьому, що напружено думає. Насправді ж вона розгадала загадку з першого погляду.
Баоюй, Дайюй, Сян’юнь і Таньчунь теж розгадали відразу й написали відповідь. Те ж саме вони запропонували спробувати зробити Цзя Хуаню й Цзя Ланю. Після цього кожне заходилося складати свою загадку, заздалегідь вибравши той чи інший предмет. З поваги до імператриці загадки переписали статутним почерком і наклеїли на ліхтарик, який євнух відвіз до палацу. Ввечері він повернувся й передав відповідь імператриці:
— Загадку правильно розгадали всі, крім другої панянки Інчунь і третього пана Цзя Хуаня. Імператриця у свою чергу розгадала прислані їй загадки й хоче дізнатися, чи правильно.
Він вийняв аркуш паперу й оддав дівчатам. Деякі відповіді виявилися невірними. Потім євнух вручив подарунки імператриці тим, хто відгадав загадки, — футляр для зберігання віршів і пензлик. Тільки Інчунь і Цзя Хуань нічого не одержали. Ін-чунь сприйняла це як жарт, а Цзя Хуань образився...
Іще євнух оголосив:
— Загадка третього пана Цзя Хуаня неясна, імператриця не змогла її розгадати й наказала запитати в третього пана, що він мав на увазі.
Почувши це, всі підійшли ближче й стали дивитися, що ж таке придумав Цзя Хуань. На аркуші паперу було написано:
Пролунав дружний регіт. Цзя Хуаню нічого не залишалося, як пояснити євнухові:
— Перше — це узголів’я, друге — різьблена голова звіра для прикраси дахів.
Євнух усе старанно записав, після чого випив чаю й поїхав.
«Видно, у Юаньчунь гарний настрій», — вирішила матінка Цзя й дуже зраділа. Вона наказала негайно виготовити обтягнутий білим шовком ліхтарик і поставити в залі. Кожна дівчинка мала придумати загадку й наклеїти її на ліхтарик. До того ж матінка Цзя розпорядилася приготувати ароматний чай, фрукти й різні дрібнички, щоб нагороджувати тих, хто відгадає загадки.
Цзя Чжен, який щойно прибув з аудієнції в імператора, відразу помітив, як повеселіла матінка, і теж вирішив узяти участь у розвазі.
На підвищенні, вистеленому матами, сіли матінка Цзя, Цзя Чжен і Баоюй. Нижче були розстелені ще дві мати, одна для пані Ван, Баочай, Дайюй і Сян’юнь, інша — для Інчунь, Тань-чунь і Січунь. Поруч стояли молоді й літні служниці. Лі Вань і Фенцзє зайняли місця в середині, на окремій маті.
— Що це не видно Цзя Ланя? — поцікавився Цзя Чжен, помітивши відсутність онука.
Одна із служниць підбігла до Лі Вань. Лі Вань одразу підвелась із циновки і звернулася до Цзя Чжена:
— Мого сина не кликали, а сам він прийти не насмілився.
Усі розсміялися:
— Який же він упертий і дивний!
Цзя Чжен звелів привести Цзя Ланя. Матінка Цзя, коли він прийшов, посадовила його поруч із собою, дала фруктів. Усі жваво розмовляли, чулися жарти й сміх. Тільки Баоюй, що звичайно любив поговорити, зі страху перед батьком мовчав, лише шанобливо підтакував. Сян’юнь проти звичаю теж сиділа мовчки, мовби води в рот набрала. Про Дайюй і говорити нема чого — вона була замкнутою й рідко вступала в розмови. Загалом, незважаючи на сімейне свято, всі почувалися ніяково, крім Баочай, що взагалі не відзначалася балакучістю й завжди була стримана.
Матінка Цзя відразу догадалася, що це через Цзя Чжена, і після того, як вино обійшло три кола, веліла йому йти відпочивати. Цзя Чжен усе зрозумів і з усмішкою сказав:
— Матінко, я відразу зрозумів, що це ви з нагоди Нового року вирішили влаштувати вечір загадок, і хотів узяти в ньому участь, приготував подарунки й частування. Мені відомо, як ви любите онуків і внучок, але невже ви не подаруєте мені хоч краплю уваги?
— При тобі вони не зважуються ні жартувати, ні сміятися, — відповіла матінка Цзя, — а це на мене тугу наганяє. Якщо тобі так уже хочеться відгадувати загадки, я загадаю тобі одну. Не відгадаєш, ми тебе оштрафуємо.
— Зрозуміло, — посміхнувся Цзя Чжен. — Але якщо я відгадаю — нагородите мене!
— Звичайно, — погодилася матінка Цзя й прочитала:
Цзя Чжен відразу зрозумів, що матінка Цзя має на увазі плід лічжи, але навмисно дав неправильну відповідь, за що й був оштрафований. Наступну загадку він відгадав і дістав од матінки Цзя подарунок. Потім сам загадав загадку матінці Цзя. Ось яка це була загадка:
214
215
216