Выбрать главу

Він крадькома шепнув відповідь Баоюю, а той непомітно передав його матінці Цзя.

Матінка Цзя трохи подумала — помилки бути не могло — і сказала:

— Тушниця.

— Вірно, матінко, — підтвердив Цзя Чжен, — ви вгадали! Він повернувся до служниць і наказав:

— Хутчіше давайте подарунки!

Служниці піднесли блюдо, заставлене маленькими коробочками, де було все необхідне для Свята ліхтарів. Матінку Цзя подарунки втішили, і вона наказала Баоюю:

— Налий-но батькові вина!

Баоюй узяв чайник, налив у чашку вина, а Інчунь піднесла Цзя Чжену. Потім матінка Цзя звернулася до сина:

— Отам на ліхтарі наклеєно загадки, їх склали дівчатка. Спробуй відгадати!

Цзя Чжен шанобливо кивнув, підійшов до ліхтаря. Перша загадка була така:

Ця демонів, звичайно, змусить від страху випустити дух, Пучок з ниток шовкових ніби, та в ній таїться грім раптовий.
Як загримить та загуркоче, ще наляка вас, на біду. Та подивіться — де була, зола куритися готова!
Та врешті — підкажу ледь-ледь — вона забавна річ, панове.

Придумала цю загадку імператриця Юаньчунь.

— Хлопавка? — нерішуче вимовив Цзя Чжен.

— Цілком правильно! — поспішив відповісти Баоюй. Наступною була загадка Інчунь:

Тіла небесні в вічнім русі — чи порахуєш всі й за вік? Завжди ув’язані розумно і рух цих тіл і їхній лік. Але чому ж бо день по дню в неспокої служити мусять? Та через те, що Інь і Ян у незліченних змін напрузі! Предмет потрібний — підкажу — завжди у звітній заварусі.

— Рахівниця! — вигукнув Цзя Чжен.

— Вірно! — підтвердила Інчунь.

Таньчунь загадала таку загадку.

Внизу хлоп’я собі стоїть, ввись погляд углиба: Прекрасний світлий день Цінмін, в веселощах юрба! Та нитка обірвалась, бач, співуча, мов струна, Для вітру східного обрив — біда, а не вина... Скажу вам: річ ця веселить ще зможе вас сповна...

— Паперовий змій, — вимовив Цзя Чжен.

— Правильно, — відповіла Таньчунь.

Потім ішла загадка Дайюй:

Світанок згас. А хто відніс димок двох рукавів? Нема і в лютні і вбранні вже запашних слідів. Предмет цей навіть без півнів з зорею будить нас, Підкаже без служниці він, що варті п’ятій час.
Він, вранці витративши міць, надвечір запала, І промениться-струменить щодень душа мала. А темрява огорне світ — журби не обійти, Та проминущі світло й тьма; дощ, вітер пережди. Моя підказка: цей предмет віднайдеш ти завжди.

— Не інакше як запашні свічі, що їх палять уночі, аби позначити час! — вигукнув Цзя Чжен.

— Вірно! — підтвердив Баоюй, випередивши Дайюй.

Цзя Чжен заходився читати наступну загадку:

Ось непорушно він стоїть, а південь, хай, ліворуч — То південь буде навпаки, та й північ не праворуч... Сян[217] зажуривсь — тоді і він бере журбу в думки, Весь день сміється Сян — і він сміється залюбки... Я натякну: усюди є у нас предмет такий.

— Чудова загадка! — похвалив Цзя Чжен. — Мабуть, це дзеркало.

— Вірно, — всміхнувся Баоюй.

— А хто придумав? — запитав Цзя Чжен. — Під нею немає підпису.

— Мабуть, Баоюй придумав, — мовила матінка Цзя.

Цзя Чжен нічого на це не сказав і почав читати останню загадку, її придумала Баочай:

Є очі на лиці, нема зіниць, і створений для пустоти живіт. Та стрічі радість є біля у води, як лотоса порозкривався цвіт. Коли ж з утуна листя опада[218], розлуці черга настає, ачей, Любов подружжя тільки до зими, лиш до зими — і то навряд іще. ...Будь-хто розгадку знайде між речей![219]

Цзя Чжен задумався:

«Предмет загадки звичайнісінький, нічого особливого в ньому немає, але якщо дівчина в такому юному віці складає такі загадки, виходить, не призначені їй ні щастя, ні довголіття!»

Цзя Чжен засмутивсь і стояв, похнюпившись. Матінка Цзя вирішила, що Цзя Чжен утомився, до того ж при ньому молоді боялися веселитися, тому вона сказала:

— Іди відпочивай! Ми незабаром теж розійдемося.

Цзя Чжен кілька разів шанобливо кивнув, попросив матір випити чашку вина й пішов до себе. Він одразу ліг, але заснути не міг і перевертався з боку на бік, огорнутий глибоким сумом.

Матінка Цзя тим часом після того, як він пішов, сказала дітям:

— Тепер можете веселитися скільки завгодно.

Не встигла вона це вимовити, як Баоюй підбіг до ліхтаря й затараторив, висловлюючи свої судження про загадки, яка гарна, яка не зовсім удала, а яка взагалі ні на що не годиться. При цьому він так розмахував руками, що був схожий на мавпочку, спущену із прив’язі.

— Що ти розійшовся? — зупинила його Дайюй. — Куди пристойніше спокійно сидіти, вести розмову й жартувати, як це було спочатку.

Фенцзє, що повернулася в цей час із внутрішніх кімнат, сказала:

— Батькові не можна відходити від тебе ні на крок. Жаль, треба було натякнути йому, щоб змусив тебе складати загадки у віршах! Отоді б ти попотів!

Баоюй розсердився, підбіг до Фенцзє, заходився її термосити.

Посидівши ще трохи, матінка Цзя відчула втому — вже пробили четверту варту. Вона наказала роздати служницям частування, що залишилося, підвелась і сказала:

— Ходімте відпочивати. Завтра встанемо раніше й будемо веселитися — свято ще не скінчилося.

Поступово всі розійшлися.

Які події сталися наступного дня, ви дізнаєтеся з наступного розділу.

Розділ двадцять третій

Рядки із драми «Західний флігель» зворушують душу парубка;

слова із п’єси «Піонова альтанка» ранять серце юної діви

Наступного дня матінка Цзя розпорядилася продовжити святкові розваги.

Тим часом Юаньчунь, повернувшись до палацу, ще раз переглянула віршовані написи, зроблені для саду Розкішних видовищ, які вона звеліла Таньчунь переписати, оцінила всі їхні достоїнства й недоліки, наказала вирізати ці написи на камені й розставити в саду.

вернуться

217

Сян — ім’я молодшого брата міфічного імператора Шуня.

вернуться

218

...як лотоса порозкривався цвіт. — Мається на увазі літня спека; ...з утуна листя опада... — осіння пора.

вернуться

219

...Будь-хто розгадку знайде між речей! — Мається на увазі так звана «бамбукова дружина» — труба з бамбукової дранки з бічними отворами. У спекотні дні її клали в постіль. Крізь неї повітря проникало під ковдру і створювало прохолоду. Очима називаються два отвори в циліндрі; животом — його внутрішня, порожня частина.