Наступного ранку Цзя Юнь передусім розшукав Ні Ера, повернув йому гроші, захопив із собою п’ятдесят лянів срібла і, вийшовши з будинку через західні ворота, вирушив до садівника Фан Чуня, щоб закупити в нього дерева. Але про це ми докладно не розповідатимемо.
Треба вам сказати, що Баоюй запросив Цзя Юня з чемності, як зазвичай запрошує багатій бідняка, і відразу ж забув про це. Повернувшись увечері з палацу Бейцзінського вана, Баоюй побачився з матінкою Цзя й пані Ван, а потім вирушив до себе в сад, де переодягся й зібрався купатись.
Сіжень удома не було, її запросила до себе Баочай в’язати банти; Цювень і Біхень пішли по воду. У Таньюнь занедужала мати, і вона поїхала додому; Шеюе лежала в постелі, вона нездужала. Інші служниці для чорної роботи й різних доручень теж розбрелися хто куди, сподіваючись, що не знадобляться. А Баоюю, як на зло, схотілося чаю. Він почав гукати служниць, і на його поклик з’явилися три старі.
— Не треба, не треба, ідіть! — замахав руками Баоюй.
Старим нічого не залишалось, як піти.
Баоюй спустився вниз, узяв чашку й пішов до чайника налити собі чаю. Раптом за його спиною пролунав голос:
— Другий пане, глядіть не обваріть руки! Дайте краще я наллю.
До Баоюя підійшла дівчинка й узяла в нього чашку.
— Звідки ти? — здригнувшись од несподіванки, запитав Баоюй. — Ти так зненацька з’явилася, навіть налякала мене.
Подаючи чай, дівчинка відповіла:
— Я ваша двірська служниця. Увійшла в дім чорним ходом — невже ви не чули кроків?
Баоюй пив чай і уважно розглядав дівчинку. На ній було поношене плаття, чорне, як воронове крило, волосся зібране у вузлик. Овальне личко й струнка фігурка робили її миловидною та привабливою.
— Виходить, ти тут служиш? — усміхаючись, запитав він.
— Так, — теж усміхаючись, відповіла дівчинка.
— Чому ж я тебе не знаю?
— Ви багатьох не знаєте, пане, не тільки мене, — всміхнулася служниця. — Адже я не подаю вам чай, не допомагаю одягатися. Звідки ж вам знати мене?
— А чому ти мені не прислужені? — здивувався Баоюй.
— Важко пояснити, — відповіла дівчинка. — Не варто говорити про це. Але в мене є до вас доручення: вчора вас запитував якийсь Цзя Юнь, і я попросила Бейміна сказати, що ви зайняті. Сьогодні він приходив знову, коли ви поїхали до палацу Бейцзінського вана.
Ледь вона це вимовила, як у кімнату, хихикаючи, ввійшли Цювень і Біхень. Вони несли великий чан із водою. Підтримуючи руками поли халатів, вони розгойдувалися з одного боку в другий, розхлюпуючи воду. Дівчинка кинулась їм назустріч.
Цювень і Біхень пересварювалися на ходу — перша запевняла, що друга забризкала їй плаття, друга — що перша наступила їй на ногу. Аж тут вони помітили, що хтось вийшов їм допомогти, здивовано підвели очі й побачили Сяохун. Вони поставили воду й увійшли в кімнату, де, крім Баоюя, нікого не було. Дівчатам стало ніяково. Вони приготували все необхідне для миття і, поки Баоюй роздягався, вийшли за двері. На іншій половині будинку вони відшукали Сяохун і запитали, що вона робила в покоях Баоюя.
— Хіба я була в його покоях? — здивувалася Сяохун. — Я загубила хустку й пішла подивитися, чи немає її у внутрішніх покоях. Раптом другому панові Баоюю схотілося чаю. Вас він не докликався, тоді я ввійшла й налила йому чаю. А незабаром з’явилися ви.
— Безсоромна шльондра! — спалахнула Цювень. — По воду ти не пішла, заявила, що в тебе інші справи, нам самим довелося нести, а ти скористалася з нагоди й пробралася до пана! Хочеш бути до нього ближче? Невже ти краща за нас?! Подивися в дзеркало! Чи достойна ти прислужувати панові?
— Завтра ж усім скажу, нехай воду й чай подає панові вона, — заявила обурена Біхень, — ми й пальцем не ворухнемо.
— Уже якщо на те пішло, нам краще зовсім піти, нехай сама тут прислужує! — підтакнула Цювень.
Поки вони обидві кричали й обурювалися, від Фенцзє прийшла стара мамка й сказала:
— Завтра прийдуть працівники саджати дерева, тому звелено попередити вас, щоб плаття й спідниці не сушили й не провітрювали де попало! На пагорбі поставлять шатро, і в тих місцях без діла не вештайтеся!
— А ти не знаєш, хто буде наглядати за працівниками? — поцікавилася Цювень.
— Якийсь Цзя Юнь, що живе у флігелі за палацом, — відповіла стара.
Цювень і Біхень не знали Цзя Юня, їм було однаково, і вони заходилися розпитувати стару про щось інше. Зате Сяохун здогадалася, що це той самий молодик, що напередодні приходив до Баоюя.
Треба сказати, що прізвище Сяохун було Лін, а дитяче ім’я Хун’юй — Червона яшма. Але, оскільки слово «юй» входило до складу імен Баоюя й Дайюй, її почали називати Сяохун. Вона належала до числа служниць, відданих у вічну власність родини Цзя, батько дівчини служив управителем усіх маєтків хазяїв. Сяохун виповнилося чотирнадцять років, коли її послали служницею у двір Насолоди пурпуром. Спочатку тут була тиша, але коли сестри й Баоюй оселилися в саду Розкішних видовищ, Баоюй вибрав собі саме двір Насолоди пурпуром. Сяохун була ще недосвідченою дівчинкою, але, маючи приємну зовнішність, плекала мрію дістати коли-небудь підвищення, тому весь час намагалася потрапити на очі Баоюю. Але його служниці зірко стежили за тим, щоб ніхто не наближався до їхнього пана. І от, коли Сяохун випала нарешті така нагода, їй довелося вислухати лайку та образи. Дівчина зовсім занепала духом від такого невезіння. Але саме в цей момент стара мамка раптом згадала про Цзя Юня. Серце дівчинки здригнулося. Смутна, повернулася вона у свою кімнату, лягла на ліжко й замислилася. Перевертаючись із боку на бік, вона міркувала про те, що жити на світі зовсім нецікаво.
— Сяохун, — раптом пролунав під вікном чийсь голос, — я знайшов твою хустку.
Сяохун підхопилася з постелі, вибігла у двір і побачила — кого б ви думали? Цзя Юня.
Сяохун, зніяковівши, запитала:
— Де ж ви її знайшли, пане?
— А ти йди сюди, — з усмішкою мовив Цзя Юнь, — я тобі все розповім.
Він потягнув дівчинку за рукав. Сяохун соромливо відвернулася й кинулася тікати, але спіткнулась об поріг і впала.
Якщо вам цікаво дізнатися, що було далі, прочитайте наступний розділ.
Розділ двадцять п’ятий
За допомогою ворожіння на Баоюя й Фенцзє накликають злих духів;
осквернена чарівна яшма впадає у вічі двом праведникам
Отже, Сяохун, охоплена суперечливими почуттями, хотіла втекти від Цзя Юня, з яким зненацька зустрілась, але спіткнулась об поріг і впала. Аж тут вона прокинулася й зрозуміла, що це був сон. Вона продовжувала перевертатися й усю ніч не заплющила очей.
Наступного ранку, тільки-но вона встала, прийшли служниці й покликали її мести підлогу й носити воду для вмивання. Не встигнувши навіть причесатися, Сяохун мимохідь глянула в дзеркало, поправила волосся й поспішила в дім.
Баоюй тим часом, після того як побачив Сяохун, вирішив узяти її до себе в служіння. Щоправда, він не знав, як до цього поставиться Сіжень і чи захоче сама Сяохун. Тому він прокинувся в поганому настрої, раніше ніж зазвичай, не захотів ні вмиватися, ні причісуватися й замислений сидів на постелі. Раптом він підійшов до вікна і, притулившись обличчям до тонкого шовку, став дивитися на служниць, нарум’янених і напудрених, які мели двір. Баоюй пошукав очима ту, що бачив напередодні, і, не знайшовши, вийшов за двері, начебто для того, щоб помилуватися квітами. Раптом, трохи віддалік, він побачив, що хтось стоїть, обпершись на поруччя тераси. Хто — Баоюй не міг розгледіти — заважала гілка бегонії. Він підійшов ближче, уважно придивився: це була та сама дівчинка-служниця, що він її напередодні бачив. Поки він роздумував, чи пристойно до неї підійти, з’явилася Сіжень і покликала його вмиватися.