— Бордового шовку — сорок шматків, атласу візерунчастого із драконами — сорок шматків, тонкого палацового шовку різних кольорів — сто шматків, намиста золотого — чотири штуки...
— Що це? — перебив її Баоюй. — Рахунок чи список подарунків? У якій формі писати?
— Як завгодно, — відповіла Фенцзє. — Аби тільки я зрозуміла.
Баоюй ні про що більше не запитував і старанно записував усе, що диктувала Фенцзє. Беручи в нього списаний аркуш паперу, Фенцзє сказала:
— У мене до тебе прохання, не знаю тільки, чи погодишся ти його виконати. Я хотіла б узяти до себе дівчинку-служницю Сяохун, а тобі підібрати іншу. Згоден?
— Служниць у мене багато, — відповів Баоюй, — і якщо яка-небудь тобі сподобалася, бери. Навіщо запитувати.
— Добре, візьму, — з усмішкою сказала Фенцзє.
— Будь ласка, — кивнув Баоюй і зібрався йти.
— Зачекай, — зупинила його Фенцзє, — у мене ще є до тебе справа.
— Я до бабусі кваплюся, коли що-небудь важливе, зайду по дорозі назад, — сказав Баоюй.
У матінки Цзя, коли він прийшов, уже всі попоїли.
— Що ти смачного їв у матері? — запитала матінка Цзя.
— Нічого особливого, — відповів Баоюй, — виїв зайву миску рису, і все. А де Дайюй?
— У внутрішній кімнаті, — сказала матінка Цзя.
Коли Баоюй туди ввійшов, він побачив, що одна служниця, сидячи просто на підлозі, роздмухує праску, ще дві розташувалися на кані й щось креслять крейдою, а Дайюй, схилившись над шматком шовку, кроїть.
— Ага! Ось ви де! — закричав Баоюй з порога. — Після їжі шкідливо трудитися, голова занедужає.
Дайюй навіть не підвела очей і, наче й не було нічого, продовжувала кроїти.
— У цього шматка зім’ятий куточок, непогано б іще разок пропрасувати, — звернулася до неї одна із служниць.
— Нема чого звертати увагу на всякі дрібниці! — мовила Дайюй. — За хвилину розгладиться.
Баоюй зрозумів натяк і засмутився. У цю мить до матінки Цзя прийшли Баочай, Таньчунь та інші сестри. Баочай одазу пройшла у внутрішні покої.
— Чим займаєшся? — запитала вона Дайюй, але, не діставши відповіді, посміхаючись, зауважила: — А ти, сестро, стала майстринею на всі руки — навіть кроїти навчилася!
— Та що ти, сестро! — відповіла Дайюй. — Просто роблю вигляд, що труджуся.
— Відверто кажучи, — вела далі тим часом Баочай, — коли мова зайшла про ліки, я жартома сказала, що поняття ні про що не маю, а братик Баоюй розлютився.
— Нема чого звертати увагу на всякі дрібниці! — знову сказала Дайюй. — За хвилину мине.
— Сестро, — звернувся до Баочай Баоюй, який дотепер мовчав, — бабуся хоче пограти в доміно, чи не складеш їй компанію?
— Невже я тільки за тим і прийшла, — пробурчала Баочай, але вийшла.
— І ти йди, — сказала братові Дайюй. — А то тебе тигр тут з’їсть!
Вона відвернулася й заходилася знову кроїти. Баоюй змусив себе посміхнутись і сказав:
— Тобі треба прогулятися. Встигнеш кроїти.
Дайюй нічого не сказала, начебто не чула. Тоді Баоюй звернувся до служниць:
— Хто звелів їй кроїти?
Не давши служницям відповісти, Дайюй крикнула:
— Хоч хто б звелів, тебе не стосується!
Баоюй хотів щось сказати, але в цей час увійшла служниця й доповіла:
— Вас там запитують, другий пане!
Баоюй вийшов.
— Нарешті! — крикнула йому вслід Дайюй. — Я, мабуть, умру, якщо він повернеться!
Баоюй тим часом, вийшовши з будинку, побачив Бейміна, що сказав:
— Вас запрошують до пана Фен Цзиїна!
Баоюй одразу згадав розмову напередодні й, перш ніж піти до себе в кабінет, наказав служникові:
— Принеси мій парадний одяг!
Беймін побіг до других воріт і, побачивши стару, що вийшла йому назустріч, сказав їй:
— Тітонько, чи не передасте служницям другого пана Баоюя, що він у себе в кабінеті й чекає, поки йому принесуть парадний одяг?
— Що за дурницю ти верзеш! — плюнула з досади стара. — Баоюй тепер живе в саду, і всі його служниці там, а ти примчав сюди!
— Вибачте, тітонько, мені мою дурість! — мовив Беймін і стрімголов кинувся в бік східних воріт саду. Служники, що чергували там, у кінці алеї грали знічев’я в м’яча. Беймін підійшов до них, передав наказ, і один із хлопчиків побіг його виконувати. Незабаром він приніс цілий вузол одягу, передав Бейміну, а той поспішив до кабінету.
Баоюй швидко переодягся, звелів подати коня й у супроводі чотирьох служників вирушив до будинку Фен Цзиїна.
Служник негайно ж доповів про нього, і Фен Цзиїн вийшов зустрічати Баоюя. Крім Сюе Паня, що вже давно прийшов, серед гостей були актор Цзян Юйхань і співачка з будинку Прекрасних пахощів на ім’я Юньер. Прислужували хлопчики-служники.
Після того як усі привіталися з Баоюєм, почалося чаювання.
Приймаючи чашку із чаєм, Баоюй із посмішкою звернувся до Фен Цзиїна:
— Минулого разу ви так і не пояснили, яке ж вам «нещастя допомогло», і я, зізнатися, з нетерпінням чекав цієї зустрічі, щоб довідатись, і, як бачите, з’явився на перше ваше запрошення.
— До чого ж ви наївні, — розсміявся Фен Цзиїн, — адже це був лише привід, аби затягти вас до себе на чарку вина, якщо хочете, виверт. Невже ви прийняли мої слова за чисту монету?
Усі вибухнули реготом. Незабаром було подано вино, і гості сіли за стіл. Спочатку вино подавали хлопчики-служники, але потім Фен Цзиїн розвеселився й наказав Юньер піднести гостям по три келихи. Захмелівши, Сюе Пань схопив Юньер за руку й вигукнув:
— Якщо проспіваєш нову пісню, я готовий випити заради тебе цілий глечик вина! Згодна?
Юньер нічого не залишалось, як погодитись, і, взявши в руки лютню, вона заспівала:
Скінчивши співати, дівчина, сміючись, звернулася до Сюе Паня:
— Ну що ж, пий тепер цілий глечик!
— За таку пісню я й півглечика не питиму! — сказав Сюе Пань. — Проспівай що-небудь ліпше!
— Послухайте! — втрутився тут Баоюй, уставши з місця. — Так ми швидко сп’яніємо. А це нецікаво! Давайте я вип’ю велику чашку вина й віддам застільний наказ. Хто не виконає, питиме підряд десять чашок та ще й наливатиме вина іншим.
— Вірно, вірно! — в один голос закричали Фен Цзиїн і Цзя Юйхань.
Баоюй підняв чашку, єдиним духом осушив її й мовив:
— Називаю чотири слова: скорбота, сум, радість, веселощі. Треба скласти на ці слова вірші й дати їм тлумачення, але тільки стосовно жінок! Хто складе вірші, п’є кубок вина, виконує нову пісню, знову п’є, а потім, вибравши будь-яку річ у цій кімнаті, читає написані про неї стародавні вірші або наводить цитату з «Чотирикнижжя» чи «П’ятикнижжя», після чого знову п’є.
Не давши Баоюю договорити, з місця підхопився Сюе Пань і запротестував: