Оте триразове підвищення зарплатні, а також фактичне встановлення диктатури люмпенів на підприємствах стало тим, чого не пережила й без того підірвана тривалим політичним безладом та війною економіка. Якщо у вас на складі дров робітникам утричі підвищили зарплатню, а візникам, які розвозять дрова замовникам, учетверо – ціна дров зростає. Відтак, клієнти не мають коштів, аби їх купити, і ви залишаєтеся з горою дров, але без грошей. Не маючи грошей, ви не можете купити ковбаси й розорюєте її виробника. І так по колу. Але більшовики в усьому вбачали злий умисел «контрреволюціонерів», тому ще більш прискорили курс на комунізм й одночасно посилили терор.
Лев Троцький згадував: «У Петрограді, а потім і в Москві, куди покотилася ця хвиля націоналізації, до нас прибули делегації з уральських заводів. У мене щеміло серце: «Що ми зробимо? – Взяти-то ми візьмемо, а що зробимо?» Але із розмов з цими делегаціями з’ясувалося, що заходи військові абсолютно необхідні. Адже директор фабрики з усім своїм апаратом, зв’язками, конторою і листуванням – це ж справжній осередок на тому чи іншому уральському або пітерському, або московському заводі, – осередок тієї самої контрреволюції, – осередок хазяйновитий, міцний, солідний, який зі зброєю в руках веде проти нас боротьбу» [17].
Стосовно головного бухгалтера Лікинської мануфактури, котрий, протерши окуляри, виступав проти влади Рад з гвинтівкою Мосіна-Нагана в руках, це Лев Давидович – як би висловитися цензурно… трохи прибрехав. Так само, як і власник підприємства С. О. Смирнов не міг йти на більшовиків з кулеметом Льюїса напереваги з дуже поважної причини – він разом з іншими кадетами вже сидів у Петропавлівській фортеці.
Причина швидкого краху економіки при більшовиках дуже проста: нею керували безграмотні особи. Народний комісар праці Олександр Гаврилович Шляпников закінчив аж три класи Муромського народного училища. Він був одним із найкращих токарів Петрограда, але для наркома (міністра) цього, погодьтеся, замало. До речі, пізніше він до посади наркома праці додасть ще й портфель наркома торгівлі і промисловості. Самородок просто…
Першим наркомом у справах торгівлі і промисловості був Віктор Павлович Ногін, який мав цілих 4 класи народного училища за плечима та посаду приймальника на механічному заводі. Загалом, перший Совнарком відрізнявся украй низьким освітнім рівнем. Нарком продовольства – польський дворянин Іван Теодорович закінчив 7 класів гімназії та менше року провчився на природничому факультеті Московського університету. Нарком пошт і телеграфів Микола Глєбов-Авілов мав початкову освіту. Нарком землеробства Володимир Мілютін – початкову вищу. Нарком фінансів Іван Скворцов-Степанов вивчав бухгалтерію в учительському інституті. До його честі, він «скромно» заявив що «є лише теоретиком» і від роботи відмовився, тож фінансами країни керував його заступник В’ячеслав Менжинський, юрист за освітою, котрий мав неабияку практику фінансиста – працював клерком у банку. Про наркома у справах національностей Йосипа Сталіна ми уже говорили. Наркоматом у військових і морських справах керували піхотний підпоручик (аналог сучасного звання лейтенанта), колишній дезертир Антонов-Овсієнко; Микола Криленко, який відучився аж один курс на історичному факультеті та матрос Павло Дибенко з трьома класами міського училища. Незабаром справу у свої руки взяв повноцінний нарком у військових справах – священник, позбавлений сану, Микола Ілліч Подвойський. Полководець…
Що казати, якщо голова Совнаркому Володимир Ленін отримав освіту на юридичному факультеті заочно, а 90% невдалих судових процесів, які він у молодості провів як помічник присяжного повіреного, свідчать, що якість заочної освіти що тоді, що зараз… Ну, ви зрозуміли.
І от усі ці недоуки, а подекуди й відверті тупаки, прагнули якомога скоріше побудувати комунізм. Найлегшим кримінальним вироком наприкінці 1917 року було ув’язнення до настання світової революції. Чого можна досягнути, маючи три класи й будучи «професійним революціонером» (читай професійним неробою), якщо дорватися до влади над 90-мільйонною країною?