Варіантів немає: Горбачов приїздив до Рейк’явіка з капітуляцією. Лише так можна розцінювати цей крок і те, що відбувалося потім. «Улітку 1993 року в інтерв’ю журналу «Фігаро» колишній радянський лідер зробив наступну багатозначну заяву, зрозумілу, мабуть, тільки для посвячених: «Рейк’явік, – сказав він, – насправді був драмою, великою драмою. Ви невдовзі дізнаєтеся, чому» [244].
В чому ж драма? Невже хтось повірить, що таким чином Горбачов оцінив те, що президент США відкинув «мирні ініціативи» СРСР? Звичайно, ні. Драма в тому, що Рейган не повірив у щирість пропозиції «Горбі» здатися на милість переможців у Холодній (Другій світовій) війні.
І тоді Горбачову та його «команді» довелося майже відкрито продемонструвати американцям свою готовність до капітуляції. Знаєте, як собачка визнає свою слабкість перед іншим псом? Лягає на спину й задирає лапки.Такою демонстрацією стала рішуча і глобальна «зачистка» Міністерства оборони СРСР та КДБ СРСР.
28 травня 1987 року 18-річний німецький спортсмен Матіас Руст на літаку «Cessna 172B Skyhawk» здійснив несанкціонований політ з Фінляндії до СРСР, приземлившись у Москві на Москворецькому мосту й виїхавши літаком на Червону площу. Наслідком цього стало те, що купа маршалів та генералів позбулися своїх посад.
Дослідників давно цікавить таємниця цього польоту. Точніше, кілька таємниць. По-перше, попри запущений кимось міф, що система ППО СРСР «проґавила» Руста, це не відповідає дійсності. Його літак було досить швидко виявлено, його супроводжували винищувачі ППО, але потім порушника «загубили».
По-друге, є свідчення на рівні генералітету, що літак Руста дозаправляли просто на автомобільному шляху під Старою Русою, і що до цього польоту причетний тодішній заступник голови КДБ СРСР Володимир Крючков, котрий діяв за прямої санкції Горбачова. На Крючкова після цього посипиться цілий дощ звань та посад. По-третє, на хвостовому оперенні літака Руста після приземлення на Красній Площі чітко зафіксовано символічне зображення атомної бомби, якого під час вильоту з фінського аеропорту Гельсінкі-Малм не було. Зрозуміло, що крилатих художників, котрі могли б нанести цей малюнок у повітрі, не існує. Так само, як і можливості дозаправки у повітрі, а баки його літака після приземлення виявилися майже повними.
Там є і по-п’яте, і по шосте, але ми на цьому зупинимося.
Матіас Руст (у комбінезоні) та його літак на Червоній площі. Коли він вилітав із Фінляндії, на хвостовому оперенні літака не було зображення бомби, а сам пілот був одягнений у джинси та сорочку кольору хакі.
Дам лише один з численних коментарів на цю тему, полковника ФСБ Ігоря Морозова, нині – члена Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації: «Це була блискуча операція, розроблена західними спецслужбами.
Через 20 років стає очевидним, що спецслужби, і це ні для кого вже не є таємницею, змогли залучити до здійснення грандіозного проєкту осіб з найближчого оточення Михайла Горбачова, причому зі стовідсотковою точністю прорахували реакцію Генерального секретаря ЦК КПРС.
А мета була єдиною – обезголовити Збройні сили СРСР, значно послабити позиції Радянського Союзу на міжнародній арені» [245].
Полковник не помиляється в одному: справді, до цієї провокації було залучено осіб із найближчого оточення генсека. Але щодо решти його висновки помилкові. Наявні докази свідчать, що організували політ не західні, а радянські спецслужби.
Горбачов не просто «реагував», а був «замовником» цієї акції. І «обезголовлювання» Збройних Сил здійснювалося не задля послаблення позицій – воно мало іншу мету. Горбачов прибрав «яструбів», починаючи з Міністра оборони маршала Соколова і закінчуючи майже всіма командуючими округами. А на їхнє місце поставив своїх людей. Новим міністром оборони став генерал армії Дмитро Тимофійович Язов (ми ще повернемося до цієї людини).
«Винищувачем маршалів» називала Матіаса Руста західна преса. Але я від себе додам: не усіх. Начальник Генерального штабу маршал Ахромєєв, який безпосередньо відповідав за боєздатність армії, був на боці Горбачова, тому посаду зберіг.
Після польоту Руста, крім «зачистки» армії від понад 300 генералів та вищих офіцерів, яку генерал-лейтенант армії США Вільям Оддон (у 1985-1988 рр. – директор Агенції національної безпеки США) назвав співставною з «чисткою» армії Сталіним у 1937-му, почалося скорочення і самих Збройних Сил.