Выбрать главу
Злізайте з печі! Вдарте у кресало, Аби вогонь пропік на душах сало І нагадав, що править не живіт, А дух Шевченка — віщого месії, Що ми вкраїнці, а не гречкосії, Що ми — живі!
Та вже коли і пам’ять одібрало, І дух, і вуха вам позакладало, — Тоді у ніч відплати, з небуття Ми встанем грізно, мертві, та не вбиті, Аби хоч плюнути у твар невмиту Вам, що мерцями стали за життя!

Інвектива — 2

У шабаші свавільної свободи, Під’юджувані із суфлерських буд, Ми, наче зомбі, не спитавши броду, Пустились в блуд.
Заблукані в глухім чортополосі, З похмілля так і не збагнули суть: Що то ж не ми йдемо, сліпі та босі, А нас ведуть.
Мов пішаки залаштункових ігрищ, Не згледілись, як просвистіли все: Від Батьківщини до імен і прізвищ, — А нас несе,
Немов човна без весел і правила У темний вир трагедій морових, Де нас чекає доля оніміла Рабів нових.
І покіль ви, такі свідомі й ситі, Годовані із нетутешніх блюд, Шукаєте нам корінь у санскриті, — Нас в корінь б’ють!
І заки всує плачете по слову На всіх майданах і на всі лади, — Свої ж поганці українську мову Здають в латинь.
А ми йдемо за вами навздогінці. І як не вимрем, дійдемо таки в Європу. Але вже — не українці, А хохлаки.
І наймуть нас гуманні чужоземи Водить ослів на ранній променад. Самі ж зведуть на нашім чорноземі Новий Багдад.
І якось ми, стужившись по домівці, повернемось, і нам розкаже гід, Що тут колись жили, пак, українці... — А є хоч слід? — Та от... схолов і слід.
І ми восплащемо талановито, Зазвичай поминаючи дідів, Що нас ізнов за наше жито бито, Що нам обрали не таких вождів, Що винні всі, а ми — і на крупину, Бо тихі, як осінній падолист. Що коли б нас вчергове не купили, Хіба б ми учергове продались?!
Та інородців вилаєм належно, Що й досі, кляті, не перевелись І не дають нам спати в незалежній, І норовлять, щоб ми їм продались.
І Україні, неспалим-купині, Поклянемося при святі дари, Що коли б нас вчергове не купили, Ми б вас, маман, їй-бо, не продали.

«Відлебеділа, ніби мить»

Відлебеділа, ніби мить, Як дивен сон — поза літами. А щось болить... А щось болить... А що болить — позамітало.
Все перегіркло на полин. Було. Забулось. Не збулося... А щось болить... А щось болить... А що болить — те знає осінь.
Минають дні. Згасає крок. Імен забутих — тихі тіні... Вже, як тоді, не грає кров, І на перо спадає іній.
Нещадний грудень з рук обох Кладе на шлях замети сизі. Але світа, як слово Бог, Зоря надій в небесній книзі.
Все одпливло, як вік і мить. Та щось на дні щемить і дише. Спасибі серцю — хай болить. Як відболить — тоді вже... тиша.

«Дві ями копали Йому гробарі»

Дві ями копали Йому гробарі. Це — страшно, як дві — на погреб одного! Що в другій поховано кості старі, А перша чекає і досі Його.
Вона божевільно волає до всіх: — Коли ж Його тіло у себе прийму? І хто учинив цей немислимий гріх, Пославши дві ями життю одному?! —
...Над першою ямою стогнуть сичі. Земля в ній осіла у чорній тужбі. І марне від неї втікає в корчі Наймач, що намовив на дві копачів.
Щоночі, як вип’ють по третій до дна, Гримлять гробарі у сп’янілій злобі: — Коли не оплатиш за дві нам сповна, У першій лежати тобі!

Як ховали патріарха

Майже за П.Г. Тичиною

На майдані, при Софії, Реводрюція іде. «Хай кулак, — усі гукнули, — Нас по-правді розведе!
Прощавайте, ждіте в пику. Гей, на браму — наших б’ють!..» Закипіло, зашуміло, — Тільки гулі аж цвітуть.
Над труною Патріарха — Несусвітній гвалт і жах: Ділять всоте українці Віру предків на ножах.
Тягне кожен домовину, Наче здобич, ботокуд: Проводжають Патріарха Ув останню путь.
На майдані, біля брами, Богомольні та святі, Цуплять бороди і ряси Ревні браття во Христі.
Трощать древка і кадила На вселенський сміх і страх: То ховають українці Всесвятійший прах.
Яму вибили в асфальті, Лом у грунті груз... Так ховали суверени Свій державний глузд.
Потім в руйнищі шукали Биті корогви й хрести, Та хвалилися синцями, — Господи, прости!
Потім завчено ревнули: «Слава!» і «Ганьба!» Та й забули в підворітті Божого раба.
...На Софійському майдані Засмутились матері: «Та світи ж їм в темні душі, Ясен місяцю вгорі!»
Біля брами Україні Відібрало річ... Вечір. Ніч.

Європі