Зовнішність також впливає на шанси працевлаштування. Ще на початку сімдесятих років двадцятого століття кілька досліджень продемонстрували, що роботодавці зазвичай вбачають у привабливих кандидатів кращі якості для обіймання посади й більший потенціал, ніж у менш симпатичних суперників. Звісно, це не просто заяви. Тих, кого вважали привабливішими, дійсно наймали частіше. У п’ятому розділі ви дізнаєтеся, що всі люди схильні вигадувати ретроспективні пояснення, щоб виправдати свій вибір. Тому, найімовірніше, ланцюг подій виглядає так: спочатку інтерв’юер вирішує найняти кандидата (з-поміж іншого й через привабливість), а тоді вигадує довгий список характеристик (здібніший, більше підходить для цієї посади, надійніший…), щоб виправдати вибір, який насправді не мав нічого спільного з усім відзначеним.
Упередження базуються не тільки на схожості зовнішності, а й на спільності релігії, культури, етносу, політичних і навіть спортивних уподобань. Останній приклад здається безневинним, але гарно ілюструє тезу, бо ми точно знаємо, що часом відмінності в спортивних уподобаннях мають драматичні наслідки. Людина належить до певної спільноти — клубу, країни, континенту. Вона сумує й радіє разом зі своєю спільнотою. У тисяч людей, яких об’єднує лише належність до племені (колір футбольної форми, квартал чи історія), щастя й біль резонують. Але це ще не все: існує задоволення від страждання інших племен. Бразилія радіє поразкам Аргентини, і навпаки. Фанат «Ліверпуля» радіє м’ячу у воротах «Манчестер Юнайтед». Уболіваючи за улюблені спортивні команди, ми часто не пригнічуємо вияви Schadenfreude[16] — задоволення від страждання тих, хто відрізняється від нас.
Звідки це взялося? Можливо, з еволюційного коріння й родового минулого: на якомусь етапі розвитку людини колективне прагнення захищати те, що належить її племені, стало виграшним і перетворилося на адаптивний механізм. Це лише припущення, але воно залишає чіткі сліди, які реально відстежити. Якщо Schadenfreude — складова нашого мозку (тобто закріпилося в результаті повільного навчання в історії еволюції), то воно проявляється на ранніх етапах життя, коли ми ще не сформували політичну, спортивну чи релігійну самоідентифікацію. І ось як це відбувається.
▶ Вінн провела експеримент, щоб з’ясувати, кому віддають перевагу немовлята: тим, хто допомагає чи шкодить несхожим на них людям. Дослід також відбувався в театрі маріонеток. Перед цим немовляті віком 9—14 місяців, яке зручно сиділо на колінах матері, пропонували вибрати крекер або спаржеву квасолю. Без сумніву, уподобання в їжі — ключ до істинних і глибоких прив’язаностей.
З досить великим інтервалом на сцені по черзі з’являлися дві маріонетки. Одна демонструвала подібність до немовляти й казала, що любить ту їжу, яку воно обрало. Тоді лялька йшла, а в іншій сцені вона гралася м’ячем і стикалася з двома різними маріонетками — помічником і злодієм. Далі немовлят просили вибрати одну з ляльок, і вони завжди віддавали перевагу помічникові. Той, хто допомагає схожим на нас, — добрий. Але коли м’яч губила лялька, яка вибрала іншу їжу, немовлята частіше обирали крадія. Як і у випадку зі злодієм. Це було гастрономічне Schadenfreude: немовлятам подобалася маріонетка, яка шкодила тому, хто любив іншу їжу.
Моральні засади виявляються чітко, а часом неочікувано. Людська схильність розділяти соціум на групи, підтримувати свою й протистояти іншим частково продовжує упередження, що виявляються на ранніх етапах розвитку. Ще один добре досліджений приклад — мова й акцент. Маленькі діти довше дивляться на людину, яка розмовляє їхньою рідною мовою з аналогічним акцентом (іще один аргумент на користь білінгвізму). З часом це упередження в погляді зникає, але виявляється в інших діях. Дворічні діти охочіше беруть іграшки в носіїв своєї мови. У шкільному віці це впливає на вибір друзів. Подорослішавши, ми помічаємо культурну, емоційну, соціальну та політичну сегрегацію[17], яка відбувається через використання різних мов на близьких територіях. Вона розгортається не просто через лінгвальний фактор. Якщо узагальнити, то протягом усього розвитку діти прагнуть зблизитися з тим самим типом людей, на яких вони охоче дивилися в ранньому дитинстві.
17
Сегрегація (латин.