Загалом психічний стан інших людей (щастя, жагу, нудьгу, втому, ностальгію) можна визначити за їхніми мімікою та мовленням. Мова дозволяє нам часом примітивно, а часом трохи успішніше ділитися особистими переживаннями, бажаннями, любов’ю, болем, особливими спогадами чи óбразами. Але коли людина не здатна екстерналізувати психічний світ, наприклад уві сні, вона замкнута в самій собі. Пацієнти у вегетативному стані не можуть виражати власні думки в зовнішньому світі, тому раніше вважали, що свідомості в них немає. Але все змінилося. У пригоді стали перелічені вище властивості свідомої діяльності, які дозволяють об’єктивно визначити, чи є в людини ознаки свідомості. Вони знаряддя для зчитування й розшифрування психічного стану іншого, діяльності, що здається доречною, коли це єдиний можливий спосіб, як у випадку пацієнтів у вегетативному стані[48].
Приблизно через сім місяців після аварії, через яку жінка опинилася у вегетативному стані, лікарі за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії провели дослідження. Чи можна з мозкової активності зрозуміти, про що вона думає? Реакція мозку на почуті фрази була такою ж, як у здорової людини. Цікаво, що неоднозначні фрази зумовлювали сильнішу активність. Отже, мозок долав труднощі багатозначності, а це свідчить про високий рівень мислення. Можливо, насправді жінка не була у вегетативному стані? Спостереження за її мозком було замало, щоб вичерпно відповісти на таке важливе запитання. Мозок людини, яку ми однозначно вважаємо безтямною, також точно реагує на фрази й звуки. Тоді як же ретельніше перевірити ознаки свідомості?
Коли притомна людина уявляє, як грає в теніс, пік активності спостерігають у частині мозку, що називається додатковою моторною корою. Ця область контролює рухи м’язів[49]. Якщо ж людина уявляє, як іде своїм будинком, — кожен із нас може подумки прокласти шлях на мапах рідного міста, схемах метро, у будинку бабусі, друзів, знайомими стежками, — активується мережа, до якої належать парагіпокамп і тім’яна частка кори головного мозку.
Коли людина уявляє гру в теніс і пересування будинком, активуються зовсім різні області. Це можна використати для примітивного, але ефективного читання думок. Вам не треба уточнювати в людини, що вона уявляє: теніс чи будинок. Цю інформацію видно з активності її мозку. Отже, ми можемо читати думки іншої людини, принаймні бінарний код «теніс — будинок». Цей інструмент стає дуже корисним, коли не можемо перепитати. Точніше, коли інша людина не має змоги відповісти.
▶ Чи здатна двадцятитрирічна жінка у вегетативному стані уявляти? Британський нейродослідник Адріан Овен із колегами з’ясували це питання за допомогою томографа в січні 2006 року. Вони попросили пацієнтку уявляти теніс, а тоді блукання будинком, знову теніс, знову будинок і так далі, по черзі називаючи то перше заняття, то друге.
Мозкова активність зовсім не відрізнялася від показників здорової людини. Тобто можна зробити обґрунтований висновок, що жінка здатна уявляти, а отже, має свідоме мислення, про що її лікарі з огляду на клінічні спостереження не здогадувалися.
Момент, коли жінка прорвалася через свинцеву броню, у якій почасти була замкнена її свідомість, а Овен і його команда «зчитали» думки пацієнтки безпосередньо з її мозку, став визначною подією в історії людської комунікації.
Наочний приклад із тенісом і просторовою орієнтацією має ще важливіше значення як примітивний, проте ефективний спосіб комунікації.
▶ Таким чином ми можемо створити таку собі азбуку Морзе. Щоразу, коли хочете сказати «так», уявляйте, що граєте в теніс. А коли хочете сказати «ні», — що блукаєте своїм будинком. Таким чином група Овена змогла вперше налагодити контакт із двадцятидев’ятирічним пацієнтом у вегетативному стані. Дослідники запитали, чи звати його батька Александр, і активувалася додаткова моторна кора, тобто він уявляв гру в теніс, яка в цьому коді означає «так». Тоді запитали, чи звати його батька Томас, і активувався парагіпокамп, що відповідає за просторову орієнтацію й означає «ні». За допомогою цього методу науковці поставили п’ять запитань, на які хворий відповів правильно. Але на шосте він не зреагував.
48
Називання — це мистецтво, і часом жахливе. Термін
49
Не варто вважати, що це