А ще містер Ікс був переконаний, що ідеї, які здавалися блискучими під впливом канабісу, були блискучими насправді. Саґан розповідав, що впорядкування й старанне методичне записування нових думок на касету чи папір (ціною втрати сотень інших) стали частиною його життя. Наступного дня, коли ефект марихуани минав, ці ідеї не просто не втрачали своєї привабливості, але й згодом впліталися в його кар’єру.
▶ Надихнувшись записами Карла Саґана, мій друг і колега-нейродослідник — назвемо його «містер Ігрек» — реалізував неформальний особистий проект. Під час експерименту він під дією марихуани розглядав зображення, яке дуже швидко зникало, а тоді мав описати те, що перебувало на різних фрагментах картинки, а також те, наскільки чіткий його спогад.
Без марихуани через сфокусованість свідомості він міг пригадати тільки невеликі елементи зображення. Але після косяка містер Ігрек був упевнений, що запам’ятав усю картинку надзвичайно чітко, і почувався так, наче збагнув щось неймовірне й унікальне. Ніби потрапив у голову Гакслі й відчинив двері сприйняття.
Коли експеримент закінчився, дослідник схвильовано, але ретельно проаналізував дані й виявив, що під впливом марихуани він побачив те саме, що й у звичайному стані. Абсолютно те саме. Змінилася тільки суб’єктивна перспектива — переживання, спричинені деталями зображення. Як і Саґан, у канабісному стані він сприймав світ трохи екзальтовано, а якраз через це відчуття люди переоцінюють влучність жартів та оригінальність ідей.
І цей, і Саґанів експеримент засвідчують багатство суб’єктивних переживань під впливом канабісу, але в одному такий досвід постає як витвір уяви, а в другому — як реальність. Визначити, яка з двох альтернатив правдива, неможливо, тому що, на відміну від інших описаних у цій книжці дослідів, їм бракує наукової строгості, що забезпечила б надійні висновки. Дуже важко строго експериментувати з марихуаною.
▶ У «Брейн», одному з найпрестижніших журналів у галузі нейронауки, опубліковано інформативне дослідження реорганізації мозку внаслідок тривалого вживання канабісу. Об’єктом вивчення були увага й концентрація людей, які курили постійно (у середньому понад дві тисячі косяків на момент експерименту), і тих, хто ніколи не вживав марихуану. Завдання на увагу полягало у визначенні кількості точок, за якими, не плутаючи й не гублячи їх, учасник може слідкувати одночасно. Своєрідне ментальне жонглювання. Дослідження виявило, що незалежно від того, уживали учасники марихуану чи ні, усі виконували завдання приблизно однаково. Отже, найперший висновок — увага й здатність концентруватися у шанувальників канабісу здебільшого залишаються без змін.
Найцікавіше відкриття полягало в тому, що, незважаючи на схожі результати, церебральна активність цих груп суттєво відрізнялася. Любителі канабісу менше задіювали лобову й тім’яну кору, які співвідносяться з мисленнєвими зусиллями, а натомість активували потиличну частку — область зорового аналізатора, що відіграє в мозку роль шкільної дошки. Посилення візуального компонента церебральної активності тих, хто вживає марихуану, нагадує результати порівняння мозкової діяльності гросмейстерів і новачків під час гри. Професійні гравці більше активують зорову, а не лобову кору, наче бачать ходи, а не вираховують їх.
Існує дві можливі інтерпретації. Перша — шанувальники марихуани менше активують лобову кору, тому що їм, як гросмейстеру, який грає з початківцем, не потрібно стільки зусиль для завдання. Друга — залучення зорової кори дозволяє компенсувати недостатність механізму уваги. Різниця незначна, але актуальна для вивчення. Так ми зможемо відокремити ризики та переваги й зрозуміти, як вони врівноважують одні одних, створюючи стан мозку, що не обов’язково кращий чи гірший за норму, а просто інший.
Аяваска — найвідоміша настоянка в Амазонії. Її готують як чай із суміші чагарника Psychotria viridis і ліани Banisteriopsis caapi. Існує багато рецептів, але всі містять ці дві рослини, які доповнюють одна одну на нейрофармакологічному рівні. Чагарник багатий на диметилтриптанін, відомий як ДМТ. У ліані міститься один із найпоширеніших антидепресантів — інгібітор моноаміноксидази (ІМАО).
Два наркотики, з яких складається аяваска, тісно взаємодіють. ДМТ змінює баланс нейромедіаторів. Зазвичай хімічна поліція мозку — моноаміноксидаза — виправляє це порушення. Але у випадку аяваски ІМАО пригнічує здатність мозку регулювати баланс нейромедіаторів. Психоделічний ефект дози ДМТ в аявасці низький, але комбінація з ліаною його підсилює. Напій кардинально змінює сприйняття й спричиняє значні перетворення в системі задоволення й мотивації. Безперечно, аяваска переінакшує потік, устрій і орієнтири свідомості.