Сьогодні завдяки інструментам, які «читають» думки на підставі активності мозку, ми можемо занурюватися в сни, розум новонароджених та уяву пацієнтів у вегетативному стані. Але з цієї технології немає жодної користі під час дослідження дуже таємничого аспекту людського мислення — свідомості наших предків. Ми точно знаємо, що їхній і наш мозок майже ідентичні. Але в первісному суспільстві не було ні книжок, ні радіо, ні телебачення, ні міст. Люди жили менше й зосереджувалися на полюванні й злободенних проблемах тут і зараз. Чи відрізнялася їхня свідомість від сучасної нашої? Інакше кажучи, чи свідомість, як ми розуміємо її зараз, виникла в процесі еволюції мозку самостійно або ж сформувалася під тиском культури?
Усі ми маємо різні погляди й припущення щодо цієї вічної філософської проблеми. Коли я вперше над цим замислився, то був упевнений, що таке питання зовсім не піддається науковому аналізу. Але археологи можуть реконструювати вигляд античного грецького полісу з кількох цеглин, і стало зрозуміло, що нам слід розглядати письмові пам’ятки як археологічні свідчення, скам’янілості людського мислення.
Прагнучи розв’язати цю проблему, Джуліан Джейнс здійснив своєрідний психологічний аналіз деяких найстаріших книг людської культури й поповнив когнітивну нейронауку полемічною теорією, що ще три тисячі років тому світ був притулком шизофреніків. Свідомість у сучасному розумінні — усвідомлення, що ми самі керуємо власним існуванням, — це досить нове явище в історії людства, яке постало під впливом культури.
Поява перших книг у період між дев’ятим і другим століттями до нашої ери наклалася на кардинальні перетворення трьох великих світових цивілізацій: китайської, індійської й західної. Саме в цей час виникли релігії й філософські вчення, які є наріжними стовпами сучасної культури. Дослідивши Біблію й епічні поеми Гомера — основоположні тексти західної цивілізації, — Джуліан Джейнс дійшов висновку, що свідомість у цей період також зазнала трансформацій.
Його твердження спиралося на те, що в різних традиціях і куточках світу перші люди, описані в цих книгах, поводилися так, ніби чули голоси й підкорялися їм, сприймаючи за волю богів чи муз. Сьогодні ми називаємо це галюцинаціями.
Із плином часу вони поступово почали розуміти, що самі є творцями й володарями тих внутрішніх голосів. Разом із цим усвідомленням у людей з’явилася інтроспекція — здатність осмислювати власні думки.
Канадський філософ Маршалл Маклуен в епохальній праці про зв’язок семіотики, медіа й мисленнєвих структур стверджував, що ця зміна — наслідок появи писемності, завдяки чому людина вже не ввіряла думки мінливій пам’яті, а фіксувала їх на матеріальному носії. Якщо ви багато міркуєте над тим, як інтернет, планшети, мобільні телефони й безперервний потік інформації можуть модифікувати наші думки й відчуття, то не забувайте, що ера інформації — не перша матеріальна революція, яка радикально змінила спосіб самовираження, спілкування й мислення людини.
Догомерівська свідомість, яку описав Джейнс, концентрувалася на теперішньому моменті й не розуміла, що внутрішні голоси є витвором розуму. Ми називаємо це первісною свідомістю, і сьогодні такий стан свідчить про шизофренію чи звичайний сон. Тексти стрімко поширювалися, і свідомість набувала знайомого нам вигляду. Кожен сам собі автор, головний герой і відповідальний за витвори думок, які поєднують знання про минуле з очікуваннями й надіями на майбутнє. А ще в нашому арсеналі є інтроспекція — здатність рефлексувати над власними думками.