Розділ п’ятий. Невпинні трансформації мозку
Чи правда, що з віком стає важче опановувати нове, наприклад мову чи гру на музичному інструменті? Чому музика одним дається легко, а від інших вимагає великих зусиль? Чому всі природно опановують мову, але мають труднощі з математикою? Чому вивчити одні предмети дуже складно, а інші — неймовірно легко?
У цьому розділі ми запливемо в моря історії педагогіки, зусиль і майстерності, дізнаємося більше про мнемонічні техніки, кардинальні церебральні трансформації під час опанування читання й передумови змін у мозку.
Платон розповідає про прогулянку Афінами в V столітті до нашої ери, під час якої Сократ і Менон захоплено обговорювали майстерність. Чи можливо її навчитися? Якщо так, то як? У розпалі дискусії Сократ висловлює унікальну думку: майстерності не можна навчитися. Навіть більше: не існує речей, яких можна навчитися. Кожен із нас уже володіє всіма знаннями. А тому вчитися насправді означає відновлювати пам’ять[68]. Це чудове й сміливе припущення втілилося в різних формах сократичного навчання в тисячах класів по всьому світу.
Дивно. Видатний мудрець античності засумнівався в інтуїтивному розумінні освіти. Для нього навчати означає не передавати інформацію, а допомагати учням пробудити й висловити знання, які вони вже мають.
Це головна теза вчення Сократа. Він вважав, що за народження одна з безлічі душ, які блукають у володіннях богів, повертається на землю й входить у новонароджене тіло. Дорогою вона перетинає річку Лету й забуває все, що знала. Усе починається із забуття. Життєвий шлях і шлях педагогіки — це безперервні спроби пригадати знання, втрачені в Леті.
Сократ переконує Менона, що навіть найтемнішому рабові доступні секрети майстерності й найскладніші елементи математики та геометрії. І коли співрозмовник скептично сприймає таку тезу, філософ несподівано пропонує розв’язати суперечку за допомогою експерименту.
Менон кличе одного з рабів, який несподівано стає головним героєм переломного моменту в історії освіти. Сократ малює на піску квадрат і засипає раба лавиною запитань. І якщо давні математичні праці містять рафіновані й детально розроблені досягнення грецької думки, то відповіді раба Менона — концентрація інтуїтивних уявлень і пересічного мислення цього періоду.
У першій важливій частині діалогу Сократ питає: «Як змінити довжину сторони квадрата, щоб його площа збільшилася удвічі?» Не занурюйтеся в складні розрахунки, а відповідайте швидко й навгад. Так само вчинив раб, коли сказав: «Збільшити сторону вдвічі». Тоді Сократ намалював на піску новий квадрат, і раб побачив, що в ньому вмістилися чотири квадрати, ідентичні першому.
Так раб зрозумів, що, подвоївши сторону квадрата, він збільшує площу в чотири рази. А Сократ продовжує гру в запитання й відповіді. У процесі раб відповідає, виходячи з того, що вже знає, і висловлює інтуїтивні геометричні принципи. Він уміє вчитися на власних помилках і виправляти їх.
Наприкінці діалогу Сократ малює на піску ще один квадрат, сторона якого дорівнює діагоналі першого.
І раб на власні очі бачить, що новий квадрат складається з чотирьох трикутників, а перший — із двох.
— Ти згоден, що це сторона квадрата, площа якого вдвічі більша за площу першого? — запитав Сократ.
68
У латині