Майкл Познер, один із батьків когнітивної нейронауки, сепарував механізми уваги[8] й з’ясував, що вони мають такі складові:
1) ендогенна орієнтація;
2) екзогенна орієнтація;
3) здатність утримувати увагу;
4) здатність її вивільняти.
Також він виявив, що в кожному з цих процесів беруть участь різні системи лобової, тім’яної та передньої поясної кори. Ба більше, дослідник з’ясував, що елементи механізму пам’яті розвиваються не синхронно, а кожен у своєму темпі.
Наприклад, система, яка дозволяє нам скерувати увагу на новий елемент (ендогенна увага), завершує формуватися набагато раніше, ніж система вивільнення уваги. А отже, відволіктися від чогось вольовим зусиллям просто неймовірно важко. Якщо розуміти це, то впоратися з дітьми стане набагато простіше. Наприклад, зупинити невтішне голосіння малечі.
Батьки дізнаються цей секрет випадково, але для людини, яка розуміє принципи розвитку уваги, він очевидний: не наказувати заспокоїтися, а запропонувати нове заняття, яке відволіче увагу дитини. І невтішне ридання, наче за помахом чарівної палички, припиниться ipso facto[9]. Здебільшого дитину нічого не засмучує і в неї нічого не болить, малюк плаче суто за інерцією. Фокус спрацьовує з дітьми по всьому світу, і це не магія й не збіг. Він відображає людські можливості на цьому етапі розвитку: ми здатні перемкнути увагу, діставши зовнішній стимул, але не можемо відволіктися з власної волі.
Виявлення механізмів роботи розуму сприяє спокійнішим міжособистісним стосункам. Ніхто ж не вимагає від шестимісячної дитини бігати й не розчаровується, коли в неї це не виходить. Розуміння засад розвитку уваги теж допомагає уникнути вимог, які малеча просто не здатна виконати, наприклад припинити плакати.
Окрім зв’язків, які відповідають за формування понять, у мозку немовляти є всі передумови для засвоєння мови. Це може прозвучати дивно. Передумови для французької, японської чи албанської? Насправді мозок готовий засвоїти будь-які мови, тому що в їхніх королівствах звуків є багато спільного. Ця революційна ідея належить лінгвістові Ноаму Чомскі.
Усі мови мають схожу будову. У кожній із них є система фонем, що групуються в слова, а ті, своєю чергою, поєднуються й формують речення. Речення організовані синтаксично, а ще їм притаманна рекурсивність, яка забезпечує всеохопність та ефективність мови. Виходячи з цього емпіричного засновку, Чомскі припустив, що конституційні особливості людського мозку сприяють засвоєнню мови в дитинстві. Це ще один аргумент проти ідеї tabula rasa: мозок чітко структурований, що, зокрема, робить його ідеальним для вивчення мови. Наступна перевага тези Чомскі полягає в тому, що вона пояснює, чому діти так легко вивчають переповнену дуже складними й часто імпліцитними граматичними нормами мову.
▶ Цю ідею підтверджено великою кількістю демонстрацій. Дуже цікаву запропонував Жак Мелер: французькі немовлята, яким було менш ніж п’ять днів, слухали послідовність усіляких фраз, які вимовляли різні люди — і чоловіки, і жінки. Єдине, що об’єднувало всі вислови, — це те, що вони були голландською. Час від часу мова несподівано змінювалася на японську. Науковець намагався дізнатися, чи така зміна здивує немовлят, адже це продемонструвало б, що вони здатні відрізняти й розпізнавати мови.
У цьому експерименті здивування вимірювали не тривалістю погляду, а інтенсивністю смоктання смочка. Мелер виявив, що за зміни мови немовлята смоктали з більшою силою, — як Меґґі Сімпсон[10], — а отже, вони розуміли, що відбувається щось важливе й незвичайне.
Найвагоміше те, що в аналогічному експерименті, коли звуки у фразах ішли у зворотному порядку, тобто запис прокручували задом наперед, реакція не повторювалася. Це свідчить, що новонароджені розрізняють не будь-який вид звуків, а налаштовані на вузьке завдання — обробку мови.
Зазвичай ми вважаємо поняття «вроджений» і «набутий» протилежними. Але на це можна поглянути по-іншому: на довгому конвеєрі еволюції людини набуте стає вродженим. Якщо дотримуватися такої стратегії мислення, то логічно, що схильність людського мозку від народження засвоювати мову означає існування прототипів мови в наших двоюрідних братів з еволюції.
Команда Мелера довела це, продемонструвавши, що мавпи також мають звукову сприйнятливість до мови. Як і немовлята, тварини здивовано реагували на зміну мов, яка відбувалася під час експерименту. Їхня реакція також стосувалася тільки мови й не виникала, коли фрази відтворювали задом наперед.
10
Марґарет «Меґґі» Сімпсон (англ.