І він закликав нас стати на вахту й вести пошук прихованих резервів.
Як тільки ми увійшли до класу, голова ради загону Сільві Куллеркупп взяла наші табелі й почала шукати резерви. І, як і слід було чекати, скоро дійшла й до нас із Кійліке й Топпом. Бо у мене й Кійліке були трійки з малювання, співів, математики, російської й англійської мов, а в Топпа — і з решти предметів теж.
Вчителька історії Пугал казала нам: «Висока свідомість починається там, де відчувається потреба». А я ще не відчув потреби, тому наскоки Куллеркупп викликали в мене опір.
Я сказав:
— Чого ти до нас присікалася? Коли вже хтось мусить узятися за розум, то це Обукакк. У нього в табелі три двійки!
Але цього разу Куллеркупп не хотіла й слухати про Обукакка.
— Двійки Обукакка зараз до уваги не беруться,— сказала Куллеркупп.— Хіба ви не чули, що за тими процентами, куди входять і незадовільні оцінки, наша школа стоїть на першому місці в районі і вже зрівнялася з Каракалпакією? Нині наше завдання — боротися з трійками!
На уроках праці нас учили: «Те, що довго робиться — гарне, те, що робиться похапцем — незугарне». Тому ми не схвалили поквапливості Куллеркупп.
Я сказав:
— Як можна швидко повиправляти трійки? Це ж тобі не млинці пекти!
Кійліке теж підтримав мене, а Топп додав:
— Треба дбати й про майбутнє. Якщо я зараз усі трійки повиправляю на четвірки, то що ж я робитиму тоді, коли знову надійде вимога підняти процент?
Він ще розповів нам, що на заводі, де працює його батько, щоразу, коли впроваджують нову модель, завжди усе розраховують так, щоб надалі можна було зменшити її вагу, і завдяки цьому кожного кварталу досягають економії сировини.
Слова Топпа похитнули впевненість Куллеркупп.
— Ніхто не вимагає, щоб ви усі свої трійки на четвірки повиправляли,— поступилася вона.— Почнемо з того, що найлегше.
І звеліла нам з Кійліке й Топпом налягти спершу на малювання. А Каур отримав піонерське доручення допомагати нам.
— Прийми мої співчуття,— сказав я йому, коли ми після уроків ішли до інтернату. — Наша Куллеркупп схибила. Бо мені, наприклад, саме з малювання підняти успішність найважче.
Топп сказав:
— Приєднуюся до попереднього оратора. Коли я, бувало, малював кота, всі вважали, що то верблюд.
А Кійліке:
— Про мене й поготів! Я до малювання такий нездатний, що мене слід було б узагалі звільнити від цього предмета. Напевне, коли я був малим, на моїй руці хтось виспався[30].
Але Каур не впав у відчай від наших слів.
— Я десь читав,— мовив Каур,— що талант не має особливого значення. Таланту треба всього лише один процент. А хоч один процент на трьох ви маєте. Решта залежить від роботи, а коли так, то я допоможу.
Після цього настрій у нас одразу покращився, бо талант нас уже не обходив, а що стосується роботи, то, як уже сказано вище, Каур обіцяв допомогти.
Я сказав:
— Сумління і труд усе перетруть! Якщо Каур подає мені руку допомоги, то з моєї трійки може справді вийти четвірка.
Топп сказав:
— Якщо друзяка Каур простягне й мені свою руку, то четвірка — в мене в кишені.
А Кійліке засумнівався:
— Як це він під час уроку простягне нам свою руку? Топп сидить на задній парті, ми з Сіхвкою — посередині класу, а сам Каур — майже під носом у вчителя!
Тут і ми збагнули, що під час уроку простягти руку допомоги буде важкувато. І стали міркувати, як вийти із цієї скрути.
Я сказав:
— Як усім відомо ще з третього класу, вчителька Пихлак приносить для малювання або буряк, або брукву, або ж самовар і старовинну мідну каструльку для кави. Якби Каур завчасно понамальовував їх, то ми під час уроку мали б ті малюнки за взірець, і до четвірки був би лише один крок.
Топп зі мною погодився, тільки зробив одне уточнення:
— Буряки й брукву малювати вже не треба. Їх у школі вже не лишилося, все поїли. Хіба ви не звернули уваги, що в нашій їдальні вже два тижні на гарнір до гуляшу й котлет дають самі макарони!
Оце я й розповів про все по щирості, як було, і про те, як директор сказав шукати резерви, і як голова ради загону звеліла догнати Каракалпакію. А коли до тебе приставили когось на допомогу, то на нього слід покластися. Ми так і робили.
Наш шеф Каур по пам'яті наштампував нам удосталь самоварів і кастрюль, та прийшов Тимохвкін і почав крутити носом.
— Е, ні, так не годиться,— сказав він, поглянувши па малюнки.— Вони ж однакові, як яйця під квочкою! Тут за двадцять кроків відчувається рука Каура. Коли ви хочете кращих оцінок з малювання, кожен із вас повинен виробити свій стиль!