— Що ти видумуєш?! — накинувся на мене Павлик.
— Так краще заманити, ніж скаржитися,— не здавався я і, зіскочивши з ґанку, пішов до школи.
— Ти куди? — гукнув мені Павлик.
Я обернувся і тихо, але твердо сказав:
— Замітаю сліди. Раптом стара спостерігає за нами з вікна. Нехай переконається, що ми не пішли в лікарню і не вживаємо ніяких заходів. А то, чого доброго, сховає ще Буяна.
Павлик погодився і пішов за мною.
Нам допомагає Кубарик
Ми обігнули ріг нашого будинку і вийшли до себе у двір, де нас з нетерпінням чекали всі жовтенята. Світланка вже про все їм розповіла.
— Ну як? — кинулася до нас Світланка.
— Такій нічого не доведеш,— похмуро відповів Павлик і оголосив усім: — Похід відміняється. Будемо займатися покусаним Антоном.
— Добре, що Буян не прив'язаний,— сказав я,— треба нам попробувати заманити його і відвести в лікарню на перевірку.
— Чим же ти його заманиш,— остаточно розсердився на мене Павлик,— сосискою, чи що?
— А що — він не з'їсть сосиску? — спитав Гоша.
— Так на всю дорогу до лікарні знаєш, скільки сосисок треба? Кілограм! — вигукнув Павлик.
— А може, і так статися: з'їсть він півкіло, насититься і повернеться з півдороги,— відразу перекинувся на сторону Павлика Бориско.
— Я знаю, що робити! — раптом вигукнув Гоша.— Нам допоможе Кубарик.
— Вічно ти зі своїм Кубариком! — відмахнулася Світланка.
— Почекай,— зупинив я її,— дай сказати Гоші. Можливо, він придумав що-небудь слушне.
— Дуже навіть слушне,— погодився зі мною Гоша.— Навіщо нам купляти сосиски, якщо в нас є Кубарик.
— Як це? — не зрозуміла Світланка.— Буян його відкушуватиме, чи що?
— Та ну тебе! — розсердився Гоша.— Якщо не здогадуєшся, то краще мовчи! Сосиска — це що? Приманка. І Кубарика ми пустимо до Буяна в город як приманку. Затіє він з Буяном метушню, а потім я і покличу Кубарика. Він і потягне за собою Буяна.
— Буян не розіграється. Він похмурий,— припустив Вадик,— весь у бабу.
— Собаки дуже часто схожі на своїх господарів,— підтвердив Павлик.
— Справді! Он Гоша — вилитий Кубарик! — погодилася Світланка.
— А ти на свою головасту рибу подібна! Тюпа номер п'ять! — сказав їй ображений Гоша.
— Не сваріться,— зупинив я дітей.— А раптом Кубарик справді нам допоможе?
— Спробуйте,— з усмішкою сказав Павлик,— тільки навряд чи щось у вас вийде. Кубарик підбіжить до Гоші, а Буян зупиниться на місці.
— А ти що пропонуєш? — запитав я, відчуваючи, що Павлик сердиться: адже ми знову діяли не за його планом.
— Треба знайти шматок товстого мотузка, натерти його часником і обсмалити на вогні,— сказав Павлик.— Знаєте, як цей мотузок буде копченою ковбасою пахнути! Будь-який пес не встоїть і потягнеться за ним. Хто піде зі мною коптити мотузок?
Павлик розраховував, що коптити мотузок до них підуть усі, крім мене і Гоші, і цим самим його пропозиція візьме гору. Та йти з ним зголосився тільки Бориско.
Вони пішли, а ми попростували до бабиного городу, ховаючись за кущами бузку. Гоша взяв Кубарика на руки. Цуцик, нічого не підозрюючи, почав лизати йому ніс і щоки.
— Облиш! — відмахнувся задоволений Гоша.
Буян почув наше наближення і нашорошився.
— Пускай! — скомандував я і подумав: «Зірветься наш план, тоді копчений мотузок Павлика в хід пустимо. А раптом все і без мотузка вийде!»
Гоша спрямував Кубарика у щілину між планками паркану. Цуцик ледве проліз — так розжирів від Гошиних пиріжків. Він одразу хотів вилізти назад, але Гоша наставив його морду прямо на Буяна. Кубарик завертів хвостом і задріботів до нього. Буян зустрів його сердитим бурчанням. Майже так, як нас баба.
— Ой!..— пискнула Оля.— Зараз загризе.
— Ти що,— прошепотів я, стискуючи її долоньку, щоб не шуміла,— дорослі собаки ніколи цуценят не ображають.
Кубарик не злякався Буяна. Він підстрибнув і лизнув його у ніс.
Гав! — знічев'я відмахнувся від нього Буян.
Кубарик відскочив убік, припав на передні лапки і теж смішно гавкнув. Мабуть, хотів сказати: «Ти що, не розумієш? Я погратися хочу!»
Після цього Буян подивився вже не так сердито. Зрозумівши це, Кубарик розпластався на землі і тихенько підповз до Буяна. Той зробив вигляд, ніби Кубарик його зовсім не цікавить, навіть позіхнув і присів на задні лапи. А сам одним оком косував на цуценя. Кубарик підповз до Буяна і перевернувся перед самим його носом на спину. Виставив угору рожевий живіт і всі чотири лапи.
— Здається,— пояснив нам Гоша.