Тоді Топп сказав, що він буде моїм секундантом, і відміряв двадцять п'ять кроків. А Каур став секундантом Кійліке і вручив нам по помідору.
Усім відомо, що на поєдинку чи на дуелі зброя у противників повинна бути однакова, але мені Каур дав зелений помідор, а Кійліке отримав гнилий. Тому я не міг вистояти до кінця дуелі, а у відповідний момент припав до землі. І гнилий помідор, перелетівши через мене, влучив у живіт нашому класному керівникові товаришці П'юкк, котра саме прийшла подивитися, як у нас посувається робота.
Класний керівник страшенно розгнівалася, бо на плащі лишилася пляма, а харчові продукти кидати гріх. І нас повели до шкільної канцелярії й поставили там стояти, хоч я був і не винен, оскільки гнилий помідор вибрав Каур, а кинув той помідор Кійліке.
Спочатку ми стояли біля дверей канцелярії, а коли бухгалтер М'ятас пішла до інтернату переважувати м'ясо і в кімнаті крім нас не лишилося нікого, Кійліке поліз до полиці, де лежали ілюстровані журнали. І я теж почав гортати їх.
Отам Кійліке й побачив статтю, яка нас дуже зацікавила. У статті йшлося про те, що іноземну мову можна вивчити у сні, якщо записати слова й вирази на магнітофон і прокрутити їх кілька разів протягом ночі.
Тоді Кійліке сказав:
— Он воно як! Чом же нам про це не казали?
Я висловив припущення:
— Може, ще не встигли?
Та Кійліке не повірив, у нього була інша думка:
— Не сказали, бо не хочуть казати. Коли всі легко вивчатимуть іноземні мови у сні, тоді наша вчителька іноземної мови лишиться без роботи. І вчителька російської мови — теж. А куди ж їх тоді подінеш?
Оскільки піонер нікому не бажає зла, ми з Кійліке вирішили про можливість навчання у сні не розповідати нікому. Але Кійліке слова не дотримав. Це видно з того, що увечері, коли я повернувся з волейбольного майданчика, хлопці нашої кімнати говорили про те, де б узяти магнітофон. А Каур пропонував усім купити в нього підручник англійської мови за 15 копійок, що, звичайно, було жартом.
Я дуже розсердився на Кійліке за те, що він без мене усе всім розповів. Я сказав:
— Оце я бачу, яке ти базікало! Чесне слово твоє — діряве! Що ж тепер буде із вчителькою англійської мови?
Кійліке відповів:
— Нічого з нею не станеться. Ми ж не будемо вчити англійську мову всю до краю. Ми будемо уві сні вивчати лише ті тексти, які нам задають. І це тільки підвищить успішність у нашій школі.
На це я не зміг нічого заперечити і приєднався до розмови про те, де дістати магнітофон. Звичайно, ми пригадали, що він є в школі, у шафі мовного кабінету, який ще називають лінгафонним[21]. Як на те, на магнітній стрічці записані для вивчення правильної вимови тексти з нашого підручника на ціле півріччя. І нові слова після кожного тексту — вчителька давала нам слухати їх на уроках.
Ми склали план операції, провели розвідку на місцевості й пішли дивитися, чи добре зачинена шафа у лінгафонному кабінеті. Двері шафи були замкнені, а Кійліке сказав, що він — син слюсаря й онук смичкового майстра і якщо якимось чином заглушити голос совісті, то двері довго не протримаються.
Тоді ми почали глушити голос його совісті. Каур сказав:
— Ми ж не красти прийшли. Позичимо на деякий час, і все.
Я сказав:
— Техніку слід використовувати на повну потужність.
Каур сказав:
— Брати для навчання наочне приладдя ніколи не заборонялося.
І так далі.
Коли це Топп, який дивився у вікно, сказав, що можна спитати дозволу у виховательки інтернату Рехеметс: он вона пішла з авоською, у бік магазину подалася. І в цю мить голос совісті Кійліке затих. Кійліке витяг з нагрудної кишені цвях із загнутим кінцем...
Для економії паперу я пропускаю те, як ми просто під полою притягли магнітофон до спальні, і продовжу від того, як уже настав вечір і відбій, котрий, згідно з розпорядком, настає в нашому інтернаті о двадцять другій тридцять.
Коли вихователька Рехеметс робила обхід і переконалася, що в нашій кімнаті все спокійно, ми знову повставали з ліжок. І Кійліке узяв п'ять сірників, пішов з ними в куток кімнати і сказав звідти:
— Кому щастя — тому й півень несеться. Тягніть! Хто витягне сірника з сіркою, може одразу лягати спати.
Оскільки мені одразу дістався сірник без сірки, решті хлопців уже не треба було тягти жеребок. Я мусив залишатися оператором біля магнітофона. Вони всі позалазили під ковдри, приказуючи: якщо комусь не щастить у жеребкуванні, тому пощастить у коханні, йшлося про мене, але мене це мало втішало.
І коли Топп просунув довгі ноги межи пруття спинки ліжка, Каур прикусив ріжечок подушки, а Кійліке виголосив, що вчення — світло, а невчення — темрява, я увімкнув магнітофон.