— Чи є у тебе друзі, з якими тобі приємно спілкуватись? Які могли б розвіяти твою самотність?
— Я ні з ким не контактую. Навіть із хлопцями. Я розмовляю тільки з Крістін.
— Ти сказала, що виходила на сцену минулого літа, а також у виправному закладі Лебанона. А до того тобі ніколи не траплялося бувати на сцені?
— Ні. Але я була тут, усередині. Я живу тут уже давно.
— І ти була при тому, як Чалмер…
— Так! — різко урвала Адалана. — І більше ні слова про нього!
— Ти ладнаєш із матір’ю Біллі?
— Та де там! Вона навіть хлопчикам не може дати раду.
— А з Кеті, сестрою Біллі?
— Так, я розмовляла з Кеті. Але, гадаю, вона про це не здогадувалась. Ми з нею ходили разом на закупи.
— А як щодо брата Біллі — Джеймса?
— Ні. Він мені не подобається.
Адалана витерла сльози, сіла рівно і недовірливо, досі хлюпаючи носом, подивилась на відеокамеру. Повисла тиша, і лікар Джордж зрозумів, що Адалана пішла. Він дивився на сполотніле обличчя Міллігана і чекав, хто ж вийде на сцену наступним.
— Було б добре, якби ми могли поговорити з Біллі, — м’яко, але переконливо промовив він.
Тривога і переляк вигулькнули на обличчі юнака. Він хутко оглянув приміщення, в якому опинився. Лікар Джордж упізнав цей вираз. Він мав нагоду бачити його у в’язниці округу Франклін, коли лікарка Вілбур домоглася, щоб на сцену вийшов справжній Біллі.
Побоюючись, що Біллі щезне, перш ніж він встигне з ним поговорити, лікар Джордж лагідно звернувся до юнака, котрий нервово сіпав коліном і боязко нишпорив очима по кімнаті:
— Ти знаєш, де ти зараз?
— Н-ні? — нерішуче протягнув той, стенувши плечима, ніби відповідав на запитання шкільного тесту і не був упевнений, що це правильний варіант відповіді.
— Ти у шпиталі, а я — твій лікар.
— Господи, він мене вб’є, якщо пронюхає, що я говорив із лікарем.
— Кого ти маєш на увазі?
Біллі знову роззирнувся довкола і побачив націлену на нього відеокамеру.
— А це що таке?
— Це камера. Вона записує на відеоплівку нашу бесіду. Ми подумали, що тобі корисно буде подивитися запис того, що тут відбуватиметься.
Але Біллі вже зник.
— Та штукенція його налякала, — з відразою в голосі процідив Томмі.
— Я пояснив йому, що це всього лише відеокамера і що…
Томмі пирхнув.
— Та він, швидше за все, навіть не зрозумів, про що ви торочите.
Коли бесіда скінчилась і Томмі відіслали назад до Вейкфілдського котеджу, лікар Джордж усамітнився у своєму кабінеті й глибоко замислився. Він знав, яку заяву зробить у суді. Вільяма С. Міллігана не можна назвати психічно хворим у традиційному сенсі слова, оскільки дисоціація вважається неврозом, а не психозом, одначе, на його фахову думку, Мілліган має настільки викривлене сприйняття реальності, що не здатен узгодити свої дії з вимогами закону і, відповідно, не може нести відповідальність за скоєні злочини.
Та спершу необхідно було продовжити терапію і якимось чином підлікувати пацієнта настільки, щоб він був спроможний постати перед судом.
Але як за шість тижнів подолати хворобу, на лікування котрої у психоаналітиків іде понад десять років, як у лікарки Вілбур у випадку з Сивілою?
Наступного ранку Артур вирішив, що слід поділитися з Рейдженом новиною про Адалану, яку він почув під час сеансу відеозапису з лікарем Джорджем. Артур походжав туди-сюди палатою особливого режиму і звертався до Рейджена вголос:
— Таємницю зґвалтувань розкрито. Тепер я знаю винуватця.
Його голос негайно змінився на Рейдженів:
— Звідки тсе ти дізнавсь?
— До мене дійшла нова інформація, і я зміг скласти всі факти докупи.
— То хто тсе зробив?
— Гадаю, оскільки тебе звинувачували у злочинах, до яких ти не причетний, ти маєш право знати.
Їхня розмова з блискавичною зміною голосів тривала. Репліки то вимовлялися вголос, то звучали тільки в голові.
— Рейджене, пам’ятаєш, як іноді ми чули жіночі голоси?
— То є правда. Я чув Крістін. І шче інші жінотські голоси.
— Так ось, коли у жовтні ти вирішив скоїти ті три пограбування, у справу втрутилась одна з жінок.
— Шчо ти таке кажеш?
— Серед нас є молода дівчина, якої ти ще не зустрічав. Її звуть Адалана.
— Вперше про неї чую.
— Вона дуже мила і тиха. Це вона завжди готувала нам їсти і прибирала в будинку. І вона ж створювала букети, коли Аллен отримав ту роботу у квітковій крамниці. Але я й подумати не міг, що вона…