- А як по-твоєму, Михайлику? - спитав космонавт.
- Я також бачу, що статуя стародавня, - проговорив хлопець. - Мабуть, її таки викопали, тiльки не на Мiсяцi, а в Криму. Вам подарували археологи при зустрiчi в Севастополi, правда?
Хлопцi очiкуюче подивилися на космонавта. Вiн сказав ось що:
- На Мiсяцi ми знайшли... зорелiт дивовижної конструкцiї. Вiн схожий на спiраль i зроблений з якогось невiдомого нам матерiалу. Скiльки вiн там лежить? Може, мiльйон рокiв - це ще визначать ученi. Мабуть, зореплавцi з якоїсь iншої планети зазнали аварiї i не могли продовжувати подорожi... I от у цьому зорельотi, серед багатьох цiкавих речей, ми й знайшли статую Сiвача...
Довго ще розповiдав космонавт про того зорельота, що виринув iз глибини Всесвiту, а перед юнаками стояв Сiвач i сяяла в його долонях зернина.