Дунк на це навіть не зважив.
— Ваша милосте, — продовжив він, — драконяче яйце, знайдене паном Пиком серед Глендонових речей, він же сам туди й підклав. Хай принесе його, якщо зможе. Огляньте його самі. Ставлю що завгодно — ви побачите лише розмальовану каменюку.
Трапезна вибухнула гармидером. Одночасно заговорили кількасот голосів, півтора десятки лицарів скочили на ноги. Даемон зараз виглядав зовсім молодим — геть як пан Глендон, коли того звинуватили в крадіжці.
— Чи ви п’яні, друже мій?
«Якби ж то.»
— Я втратив трохи крові, — зізнався Дунк, — але не розум. Пана Глендона звинувачено облудно.
— Але навіщо? — здивувався Даемон. — Якщо Пал не вчинив ніякого злочину, то навіщо його вельможності винуватити хлопця, підкріплюючи свої слова якимсь розмальованим каменем?
— Аби прибрати його з вашої дороги. Його вельможність купили інших ваших суперників золотом та обіцянками, але Пал так легко не продався.
Скрипаль почервонів.
— Це неправда.
— Це правда. Пошліть по пана Глендона і спитайте його самі.
— Я саме так і вчиню. Пане Пику, хай до нас негайно приведуть цього байстрюка. І драконяче яйце хай принесуть. Я бажаю краще роздивитися його.
Гормон Пик кинув на Дунка погляд, повний ненависті.
— Ваша милосте, байстрюка вже допитують. Ще кілька годин, і ми матимемо зізнання, запевняю вас.
— Коли його мосць кажуть «допитують», то мають на увазі «катують». Ще кілька годин, і пан Глендон зізнається, що власноруч убив батечка вашої милості, а заразом і двох ваших братів.
— Годі! — Обличчя Пика налилося буряковою барвою. — Ще одне слово, і я накажу вирвати вам язика з коренем.
— Ви брешете, — мовив Дунк. — Ось вам два слова.
— І ви гірко пошкодуєте про обидва, — пообіцяв Пик. — Схопіть його і прикуйте ланцюгами у підземеллі.
— Ні. — Даемонів голос був зловісно спокійний. — Я хочу дізнатися правду. Розставець, Вирвел, Рідколіс, візьміть вашу сторожу і знайдіть пана Глендона у підземеллі. Звільніть його негайно і простежте, щоб йому не чинили шкоди. Якщо хтось заважатиме, кажіть, що виконуєте королівську волю.
— Як накажете, — відповів пан Вирвел.
— Я залагоджу справу так, як залагодив би її мій батько, — відповів Скрипаль. — Пана Глендона звинувачують у тяжких злочинах. Як лицар, він має право захищати себе силою зброї. Тому я зустрінуся з ним на полі честі й попрошу богів розсудити винного та невинного.
XXI
«Не знаю, чиєї він крові, звитяжця чи хвойди», подумав Дунк, коли двоє пахолків князя Вирвела кинули голого пана Глендона до його ніг, «та випустили її з нього добряче». Хлопця жахливо відлупцювали: обличчя було запухле та вкрите чорними синцями, кілька зубів зламалися або вилетіли, праве око спливало кров’ю. На грудях виднілося червоне потріскане м’ясо там, де його припікали гарячим залізом.
— Тепер ви в безпеці, — пробурмотів пан Кайл. — Тут самі заплотні лицарі, а ми, бачать боги, нікому зла не бажаємо.
Даемон віддав їм помешкання маестра, наказавши полегшити, скільки можливо, страждання пана Глендона і приготувати його до герцю.
З лівої руки Пала висмикнули три нігті. Дунк побачив це, коли змивав кров з його обличчя та рук, ї занепокоївся більше, аніж від усього іншого.
— Ви зможете тримати списа?
— Списа? — Коли пан Глендон розкрив рота, з нього потекла кров зі слиною. — В мене ще є пальці?
— Усі десять, — відповів Дунк, — хоча нігтів лише сім.
Пал кивнув.
— Чорний Том хотів відрізати мені пальці, але його кудись покликали. Чи не з ним я маю битися?
— Ні. Його я вже вбив.
Почувши це, молодий лицар посміхнувся.
— Такі своєю смертю не помирають.
— Ви вийдете на поле супроти Скрипаля, справжнє ім’я якого…
— …Даемон. Еге ж. Мені сказали. Чорний Дракон. — Пан Глендон засміявся. — За нього помер мій батько. Я б з радістю пристав до його війська. Я б радо бився за нього, убивав би його ворогів, помер би за нього. Але програти герць заради нього не можу.
Він повернув голову та виплюнув вибитого зуба.
— Можна мені кухоль вина?
— Пане Кайле, дайте-но сюди міха.
Хлопець пив довго і жадібно, тоді витер рота.
— От тобі й раз. Мене трусить, наче полохливе дівчисько.
Дунк спохмурнів.
— Ви хоч на коні зможете всидіти?
— Допоможіть помитися, дайте щита, списа та сідло, — відповів пан Глендон, — і ви побачите, що я зможу.