— Народжений від крові звитяжця, — наполягав Яйк. — Якщо він є серед полонених, його треба знайти і звільнити. А також нагородити.
— Хто ти такий, щоб казати Правиці Короля, що йому робити?
Яйк навіть оком не зморгнув.
— Ви знаєте, хто я такий, дядечку.
— Ваш зброєносець поводиться нестерпно, пане лицарю, — мовив князь Кровокрук до Дунка. — Вам слід вибити з нього дурість.
— Я намагався, мосьпане. Та він же принц.
— Радше сказати, — зазначив Кровокрук, — він дракон. Встаньте, пане.
Дунк підвівся з коліна.
— Серед Таргарієнів завжди хтось бачив пророчі сни, ще задовго до Завоювання, — мовив Кровокрук, — тож не дивуймося, що й Чорножар час від часу показує своє обдарування. Даемон бачив, що у Білостін’ї має народитися дракон, і він народився. Дурник, щоправда, не вгадав кольору.
Дунк зиркнув на Яйка. «Перстень», подумав він. «Батьків перстень. Вже не запханий до чобота, а надітий на пальця.»
— От би забрати тебе з собою до Король-Берега, — звернувся князь Кровокрук до Яйка, — і тримати там при дворі, як… гостя.
— Батькові це не сподобається.
— Авжеж ні. Принц Маекар має, м-м-м… важку вдачу. Мабуть, треба відіслати тебе назад до Перелітку.
— Моє місце коло пана Дункана. Я його зброєносець.
— Ото ж бо й воно. Та грець із вами, ідіть, куди хочте, і хай боронить вас Седмиця.
— Підемо, — відповів Яйк, — але спершу нам треба трохи грошей. Пан Дункан має виплатити Слимакові викупа за поразку.
Кровокрук зареготав.
— Куди подівся той сором’язливий хлопчина, якого я знав у Король-Березі? Та нехай. Я накажу підскарбієві видати вам стільки золота, скільки забажаєте, ясновельможний принце. Звісно, у розумних межах.
— Тільки в борг, — устряг Дунк. — Я все поверну.
— Авжеж. Щойно опануєте списа як слід.
Князь Кровокрук відіслав їх геть помахом руки, розгорнув сувій пергамену і взявся відмічати імена пером.
«Вирішує, кому померти», здогадався Дунк.
— Пане князю, — мовив він, — ми бачили знадвору голови. А чи ви… ну, Скрипалеві… Даемонові… йому теж зітнуть голову?
Князь Кровокрук підняв очі від пергамену.
— Це вирішувати королю Аерису… але Даемон має чотирьох менших братів, не рахуючи сестер. Якби я вчинив дурість і відтяв його красненьку голівку, то його мати вдягла б жалобу, його друзі прокляли б мене як убивцю родича, а Лихий Булат почепив би корону на його брата Гаегона. Мертвий Даемон став би мучеником, ідолом. А живим він затуляє моєму зведеному братові шлях до трону. Хіба коронуєш третього короля Чорножара, коли другий так недоречно ходить по землі живий? Окрім того, шляхетний полоняник прикрасить наш двір і слугуватиме живим доказом добросердя його милості короля Аериса.
— Я теж маю питаннячко, — встряг Яйк.
— Починаю розуміти, чому твій батько радий був тебе здихатися. Чого тобі, небоже?
— Хто вкрав драконяче яйце? Коло дверей стояла варта, і на сходах теж. Ніхто б не пробрався до опочивальні пана Маслоплава непоміченим.
Князь Водограй посміхнувся.
— Якби я грав у загадки, то припустив би, що хтось видерся нагору зливом з нужника.
— Злив з нужника надто вузький, щоб ним пролізти.
— Для дорослого чоловіка. А для дитини, приміром, достатній.
— Або ж для карлика! — вигукнув Дунк, раптом склавши усе докупи.
«Тисяча очей, і ще одне. Чому б не мати свої очі й у ватазі карликів-мартоплясів?»