— Самюель Херроґіт, іменем закону ви арештовані за привласнення банківських коштів.
Відомий банкір ствердно кивнув головою, якусь мить подумав, і перш ніж хтось встиг зрозуміти, що відбувається, він повернувся і зробив крок з краю кам’яної скелі. Та тепер унизу не було зеленої галявини, він упав прямісінько у глибоку гірську ущелину.
Італійський полісмен звернувся до отця Бравна, висловлюючи своє роздратування, яке значною мірою було змішане із захопленням.
— Йому таки вдалося нас уникнути, — сказав він. — Він був великим розбійником. А оцей останній трюк, мушу вам сказати, так взагалі безпрецедентний. Він утік з грошима компанії в Італію і найняв оцих «розбійників», щоб таким чином пояснити зникнення грошей і власної персони. Багато хто в поліції повірив, що справді йдеться про викуп. Та впродовж свого життя він ще й не таке виробляв, кажу вам. Це велика втрата для його родини.
Мускарі вів нещасну міс Етель, а вона міцно трималася за нього, так само, як і багато років після цієї події. Та навіть у такий трагічний момент Мускарі, проходячи повз Еццу, посміхнувся до нього і запитав:
— І куди ж ти тепер підеш?
— У Бірмінгем, — відповів актор, закурюючи цигарку. — Хіба я не казав тобі, що я людина майбутнього? Якщо й вірю у що-небудь, то хіба в зміни, в заворушення, у новизну. Я поїду у Манчестер, Ліверпуль, Лідс, Гулль, Хадерсфілд, в Глазго, Чикаго, одним словом, в енергійне, ділове, цивілізоване суспільство!
— Одним словом, — сказав Мускарі, — у справжній грабіжницький рай.
Дуель доктора Хірша
Мсьє Моріс Брюн та мсьє Арман Арманьяк поважно крокували сонячними Єлисейськими полями. Це були приземкуваті, жваві і дещо самовпевнені чоловіки. На обличчях в обох були чорні борідки, які здавалися штучними, та це була данина дивакуватій французькій моді, згідно з якою справжнє волосся мало видаватися штучним. У мсьє Брюна під нижньою губою чорніла борідка, що виглядала немов приклеєна. Мсьє Арманьяк, щоб виглядати більш оригінально, прикрасив свою нижню щелепу двома борідками, по одній з кожного боку. Чоловіки були молодими, і кожен з них вважав себе атеїстом. Їхні судження вирізнялися безапеляційністю та непослідовністю. Обоє були учнями доктора Хірша, відомого науковця, публіциста та мораліста.
Мсьє Брюн прославився тим, що запропонував вилучити з французької літератури слово «Адью»[7] та заборонити його вживання у повсякденному житті. «Таким чином, стверджував він, саме слово, котре означає вигаданого Бога, піде в небуття». А от мсьє Арманьяк зі всіх сил боровся з мілітаризмом. Це саме він висловив побажання, аби змінити слова «Марсельєзи», і, замість: «Громадяни, до зброї!», співати: «Громадяни, на страйки!». Та його антимілітаризм був якимось своєрідним, французьким. Якось один видатний і дуже заможний англійський квакер,[8] який обговорював з мсьє Арманьяком питання, як їм краще влаштувати роззброєння усієї планети, був здивований пропозицією цього молодика.
Так ось, мсьє Арманьяк запропонував, що насамперед потрібно налаштувати солдат, аби вони перестріляли своїх офіцерів, — це неабияк роздратувало боговгодного квакера.
На ці та инші справи зовсім по-иншому дивився їхній лідер і духовний батько. Доктор Хірш народився у Франції і тут здобув велику славу завдяки своїм науковим працям. Та темпераментом від своїх земляків він все-таки відрізнявся. Це була надзвичайно м’яка, мрійлива та гуманна особа, а його погляди на життя, незважаючи на значну долю скептицизму, були доволі близькі до засад трансцендентальної філософії Канта. Якщо коротко, він був радше німцем, аніж французом; а його учні й послідовники, хоча й захоплюватися ним, та все-таки десь у глибині своєї галльської душі несвідомо засуджували його за те, що він бореться за мир так миролюбно. Послідовники в усій Европі трактували Поля Хірша як святого. Його великі й відважні космічні теорії вражали багатьох. А от їх творець вів аскетичний спосіб життя, він був прихильником етики, дещо відстороненої від життя; у його поглядах відчувався вплив Дарвіна і навіть Толстого. Та його не можна було назвати анархістом чи космополітом; стосовно роззброєння він притримувався поміркованих поглядів, які брали до уваги еволюцію. Уряд висловлював чимале зацікавлення винаходами доктора Хірша у сфері хімії. До останніх його винаходів належала безшумна вибухова речовина, формулу якої уряд старанно зберігав у суворій таємниці.
Будинок вченого був розташований на милій вуличці неподалік Єлисейських полів. Це одна з тих вуличок, вздовж котрої ростуть каштани, і зараз, у розпал літа, вона була схожою на тінистий парк. Сонячне проміння ледве пробивалося крізь густе і пишне листя, лише майданчик перед невеликим кафе був незатінений. Ось якраз навпроти кафе й знаходився будинок прославленого доктора Хірша. На вікнах виднілися білі й зелені штори, на другому поверсі був залізний балкон, пофарбований також у зелений колір. Під балконом був вхід на невелике подвір’я, де виднілися яскраво-зелені кущі і кахельна стіна. Ось саме до цього будинку й прямували двоє молодих французів, які жваво розмовляли.
8
Квакери — члени релігійного товариства друзів, котре у 1650 році заснував Джордж Фокс. (прим. перекл.)